Жити заради життя чи заради кохання??? - Блог Викуля
♥ СУМНА ІСТОРІЯ КОХАННЯ ♥
Він кохав її... Вона, мабуть,
також...
Вони гуляли, сміялися,
жартували.
Здавалося, щастя було в
долоні. Як
тут несподівано вона шепнула:
– Пробач... Але ми повинні
розійтись...
– Але як? Чому??? Ми ж
створені
один для одного!
– Повір, так буде краще...
І повільно пішла... Він крикнув:
– Ти мене коли-небудь кохала?
Зупинившись, вона лише
мовчки
озирнулася, так і не сказавши
відповіді... Цей голос, погляд
він ще
довго не міг забути. А час
минав:
проходили дні, місяці... Він
зустрів
іншу. Квіти дарував, на руках
носив.
Здавалося, що щастя вже
знову
було поруч... Але вночі
приснився
йому сон, як образ тієї дівчини
до
нього прийшов.
Прокинувшись,
увесь спітнівший і в страху, він
побіг у той парк, де вони
завжди
проводили разом час. Тихий
голос
зупинив його:
– Привіт!!! Рада бачити! Як
справи?
– Привіт... (прозвучав
розгублений і
схвильований голос) ...це ти?
З її ока скотилась сльоза...
– Пробач, що не залишилась
тоді з
тобою... Я повернулася сказати
тобі
на прощання... Я КОХАЮ ТЕБЕ!...
Мені
поставили діагноз: на протязі
двох
років я покину цей світ
назавжди...
Не хотіла, щоб ти знав це... Але
прощаючись, не можу піти, не
відп
Він кохав її... Вона, мабуть,
також...
Вони гуляли, сміялися,
жартували.
Здавалося, щастя було в
долоні. Як
тут несподівано вона шепнула:
– Пробач... Але ми повинні
розійтись...
– Але як? Чому??? Ми ж
створені
один для одного!
– Повір, так буде краще...
І повільно пішла... Він крикнув:
– Ти мене коли-небудь кохала?
Зупинившись, вона лише
мовчки
озирнулася, так і не сказавши
відповіді... Цей голос, погляд
він ще
довго не міг забути. А час
минав:
проходили дні, місяці... Він
зустрів
іншу. Квіти дарував, на руках
носив.
Здавалося, що щастя вже
знову
було поруч... Але вночі
приснився
йому сон, як образ тієї дівчини
до
нього прийшов.
Прокинувшись,
увесь спітнівший і в страху, він
побіг у той парк, де вони
завжди
проводили разом час. Тихий
голос
зупинив його:
– Привіт!!! Рада бачити! Як
справи?
– Привіт... (прозвучав
розгублений і
схвильований голос) ...це ти?
З її ока скотилась сльоза...
– Пробач, що не залишилась
тоді з
тобою... Я повернулася сказати
тобі
на прощання... Я КОХАЮ ТЕБЕ!...
Мені
поставили діагноз: на протязі
двох
років я покину цей світ
назавжди...
Не хотіла, щоб ти знав це... Але
прощаючись, не можу піти, не
відп
| Автор: Викуля | 3 Мая 2013 в 22:17 |