Эхо любви — микроблог ___Velours_NoiR_
Засіє, мов зорями, небо блакить,
Де гілки тремтять вечорові,
Тебе я почую крізь гомін століть,
Відлуння!.. Відлуння!..
Відлуння життя і любові!..
Відлуння!..
Відлуння!..
Відлуння життя і любові!..
Торкаюся серцем твоєї душі,
Хоч далі між нами світанкові!..
Кохання палає в мені і в тобі,
Ми – ніжність!.. Ми – ніжність!..
Ми – ніжність життя і любові!..
Ми – ніжність!.. Ми – ніжність!..
Ми – ніжність життя і любові!..
І навіть в краю потойбічної тьми,
Пройшовши дороги тернові,
Я знаю, ми будемо разом завжди!
Ми – пам'ять!.. Ми – пам'ять!..
Ми – пам'ять життя і любові!..
Ми – пам'ять!.. Ми – пам'ять!..
Ми – пам'ять життя і любові!..
(Анна Герман, эхо любви, на украинском..
Не менее волшебно)
| Автор: ___Velours_NoiR_ | в 00:07 |