Чорнобривці — микроблог А-НЮТКА
Цвітуть чорнобривці посеред городу,
жовтенькі ліхтарики тихо горять.
Колись моя мама їх теж насівала,
так хочеться, всім про це розказать!
Бо ті чорнобривці, високі й низенькі,
несли аромат у Всесвіт тоді.
А пахли і сонцем, і мами руками,
і ще чимсь таким, що вже не знайти...
Десь там загубилось усе у дитинстві
і квіти, і маківки стиглі, і радість сама.
І яблука там були найсмачніші,
а ноги зовсім не колола стерня.
Радіє душа, бо в тих спогадах втіха,
і щастя, що доля їх саме дала.
Дай, Боже, щоб діти мої не забули
оті чорнобривці, що сію вже я!
жовтенькі ліхтарики тихо горять.
Колись моя мама їх теж насівала,
так хочеться, всім про це розказать!
Бо ті чорнобривці, високі й низенькі,
несли аромат у Всесвіт тоді.
А пахли і сонцем, і мами руками,
і ще чимсь таким, що вже не знайти...
Десь там загубилось усе у дитинстві
і квіти, і маківки стиглі, і радість сама.
І яблука там були найсмачніші,
а ноги зовсім не колола стерня.
Радіє душа, бо в тих спогадах втіха,
і щастя, що доля їх саме дала.
Дай, Боже, щоб діти мої не забули
оті чорнобривці, що сію вже я!
| Автор: А-НЮТКА | в 16:01 |