Лавра — микроблог А-НЮТКА
Палали храми, плавились хрести,
Вогонь лизав будинки язиками.
Дивилась Мати Божа з висоти
Й молилася в цю мить разом із нами.
Життя, уламки, полум’я та біль
Летіли в небо під прощальні дзвони.
І дим чадний котився звідусіль,
Чорніли фрески, плакали ікони.
Київ стогнав. І Харків не мовчав.
Дніпро тримав у грудях чорні рани.
Господь над ними в попелі стояв,
Немов із болю виростав світанок.
Вдивлявся Бог у вибиті шибки,
У кожне серце — горем оповите,
І слухав плач, жалобний, нелюдський,
За всіх, кого було безвинно вбито.
Хтось кликав маму серед темноти,
Хтось сина на руках просив ще жити…
І не могли ні стіни, ні хрести
Собою від ракети захистити.
Та поки дзвін лунає у диму,
І поки хрест стоїть бодай в руїнах,
Ми віримо всім серцем в ЗСУ
І молимось за тебе, Україно.
Вогонь лизав будинки язиками.
Дивилась Мати Божа з висоти
Й молилася в цю мить разом із нами.
Життя, уламки, полум’я та біль
Летіли в небо під прощальні дзвони.
І дим чадний котився звідусіль,
Чорніли фрески, плакали ікони.
Київ стогнав. І Харків не мовчав.
Дніпро тримав у грудях чорні рани.
Господь над ними в попелі стояв,
Немов із болю виростав світанок.
Вдивлявся Бог у вибиті шибки,
У кожне серце — горем оповите,
І слухав плач, жалобний, нелюдський,
За всіх, кого було безвинно вбито.
Хтось кликав маму серед темноти,
Хтось сина на руках просив ще жити…
І не могли ні стіни, ні хрести
Собою від ракети захистити.
Та поки дзвін лунає у диму,
І поки хрест стоїть бодай в руїнах,
Ми віримо всім серцем в ЗСУ
І молимось за тебе, Україно.
| Автор: А-НЮТКА | в 14:12 |