Adonis — микроблог СлучайноФтанг
Адоніс
Погасло вже сонце. Замовкли гаї.
Він впав на траву, у холодні ручаї.
Де вепр пронісся — там рана сія,
І звір, наче привид, пірнув у ніччя.
Біліє стегно, наче скошений льон,
Він сходить у темний, підземний полон.
І кров його тепла, червона руда
Вже землю святу напоїла до дна.
— Вмирає ніжний, Кіфереє!
Згасає погляд, наче дим.
Скажи, Богине, що робити?
Як попрощатись нам із ним?
(Голос Богині — Владний наказ)
— Вдаряйте в перса кулаками!
Рвіть на собі тонкий хітон!
Хай світ здригнеться разом з нами —
Це похоронний марафон.
Не буде любові. Не буде тепла.
Лиш тіло прекрасне накрила імла.
Та там, де упала краплина жива —
Зійде навесні багряна трава.
Вмирає ніжний...
Багряна трава.
Погасло вже сонце. Замовкли гаї.
Він впав на траву, у холодні ручаї.
Де вепр пронісся — там рана сія,
І звір, наче привид, пірнув у ніччя.
Біліє стегно, наче скошений льон,
Він сходить у темний, підземний полон.
І кров його тепла, червона руда
Вже землю святу напоїла до дна.
— Вмирає ніжний, Кіфереє!
Згасає погляд, наче дим.
Скажи, Богине, що робити?
Як попрощатись нам із ним?
(Голос Богині — Владний наказ)
— Вдаряйте в перса кулаками!
Рвіть на собі тонкий хітон!
Хай світ здригнеться разом з нами —
Це похоронний марафон.
Не буде любові. Не буде тепла.
Лиш тіло прекрасне накрила імла.
Та там, де упала краплина жива —
Зійде навесні багряна трава.
Вмирає ніжний...
Багряна трава.
| Автор: СлучайноФтанг | в 16:55 |