Та чомусь... — микроблог Ця__Мадам___ДурмаН

•••
Я тобі — не дім… і ти мені — не пристань,
Та чомусь у шторм тягне саме до тебе.
Між нами — відстань, мов чужа й навмисна,
А всередині — ніби спільне небо…
Ми не мали шансів — і це було ясно,
Та зриває дах від простого «привіт».
Наче все неправильно і небезпечно,
Але серце вперто не каже «ні»…
Ти — як тиша, що голосніше крику,
Я — як дотик, що не можна втримать.
Ми не разом… і це вже звична звичка,
Та чомусь так важко тебе відпустити…