Життя... — микроблог Ця___маДам__ДурМан

З віком реально перестаєш хотіти всім подобатись.🫩
Не тягне писати першою, не тягне щось доводити, не тягне «а раптом образяться».
Є — добре. Нема — теж нормально.
Людей поруч стає менше.
Але це не мінус. Просто лишаються свої, а решта відпадає сама.
І це навіть не боляче — так має бути.
Ще зʼявляється класна штука: ти відразу бачиш фальш.
Коли хтось починає вчити, нагадувати «хто ти», ставити на місце.
А тобі вже байдуже. Бо ти і так знаєш, хто ти.