щоб остаточно не зійти з розуму, вона пила вино і слухала Скрябіна, бо він усе знав ще тоді… усі ми «Люди як кораблі», які сумують за минулим, переглядають «Старі фотографії» і згадують «Місця щасливих людей», адже «Так страшно коли не знаєш що завтра»…
