В людинi сутнiсть на жаль така - Блог Ця__Мадам___ДурмаН
Ми не цінуємо те, що маємо: (В людини сутність , на жаль, така.) ми як належне усе сприймаємо й тому живемо так «звисока». А потім раптом чогось лишаємось. Й таким вагомим воно стає! – Одразу ж з неба свого спускаємось. Але запізно! Вже все як є. І тільки мучать слова несказані, й пориви дій, що згасали, як сон… … і біль, що завдано іншим образами, і вирок совісті як закон… Ми не цінуємо те, що маємо. (В людини сутність, на жаль така.) … а розумієм, коли втрачаємо, коли нервово тремтить рука…
