Паралізована весна, горять ліси, іде війна, стоять автобуси в депо, у вікна заглядає зло все менше їжі на столах, все менше сенсу у словах, під маски сховані роти і ми уже немов кроти нас поділили по сортах, керує нами злість і страх, ми розбиваємось, як скло, весна, якої не було.
