Ти приходиш до мене щоночі, В ту хвилину як міцно я сплю, Заглядаєш в заплакані очі І шепочеш: “Не плач, я люблю! ” Я слова твої чую душею І крізь сон усміхаюсь тобі Твої очі горять наді мною В невимовній глибокій журбі. Відкриваю заплакані очі Навкруги порожнеча одна, В тишині таємничої ночі Очі мого щастя немає, нема.. . Все це сон, а щастя нема.. .
