Павутину звила осінь Листя то такі нитки У волоссі стала просідь І думки на самоті. Те чарівне павутиння Проросло в моє чоло Час не йде для мене, плине Ще і снігом замело. Зимова красуня робить Мені з льоду пелюстки Де людина крикне: "пробі" Можуть жити лиш святі. Я узяв усі дарунки Осінь що дала, зима Зроблю міцні обладунки Бо у нас їде війна.
