Затяжний рев і навіть вітри й хвилі Застигли вмить і мов зацепеніли Світ завмер, тільки тиша навкруги Від Янгола Небесного Труби. Нечисте, що у серці смертні мали Скоряючись у землю повертали Попадали кумири, ниці пики Самі собі могили стали рити. І ніч як день Небесная стояла Вогняне сонце місяцем палало Перекрутились, витяглись в рази Планетні ординати, полюси.
