Коли ніч на чолі сутеніє Спомини народжує тьмяні Пульс у скронях ледве-ледве тліє Бачу клятви вічні, на крові. Неньки непорушнії солдати Промайнуть спокоєм у очах І стоїть жовто-блакитний натовп Помста глушить перед смертю страх. Коли крик ворожий обірвався Коли ворог до землі припав З черепа роблю хмільную чашу Як мій предок, давній скіфський цар.
