Я заберу тебе на зірку Як вона зійде уночі Богиня-матінка Вечірка Дала чарівнії ключі. Там ніч як день і очі сяють Либонь щаслива будеш ти Із порожнечі виринають Далекі зоряні світи. Побудував тобі на небі Казковий з кришталю палац Цеглин й цементу там не треба Земні ж будинки не для нас. Усе завмерло, ніч палає Ця мить наш Всесвіт, я і ти Серденько лише калатає Всі зупинилися світи.
