Сніг струмком розтанув знов Не залишилось слідів Шепіт губ: та де ж любов? Лиш вода без берегів. Вітром знявся і злетів Небом зоряним поніс До найдальніших світів Ту чарівну, млосну ніч. Я завіюсь, не весну А кохання серцем пити Зможу талу воду ту Знову в сніг переродити...
