Північ, шляхтич розбудився Мацав жінку та нема У дворі з нею зустрівся Вона страшна як пітьма. Мов собака шаленіє І кусаючи ізнов Перед чоловіком сміє Ссати з немовляти кров... Повінчалися з тобою Проводжали журавлів Жили в злагоді, любові Навіть лаяти не смів. Що ж, кохана, наробила Підтоптала честь мою Я вбиваю тебе, мила Не діждуся у раю... Геть, вмираю, навіжений З відьомського роду я Вже вкриває замок тінню Мій коханий сатана!
