Така роса, Така роса прозора… Стрічаю сонце В полі за селом, Де квіти польові, Неначе зорі, Торкає вітер Лагідним крилом. Аж ось, проміння Розпростерло руки І спрагло п’є, Спиває всю росу. І враз, стріпнувшись, Подались на луки, А я додому Сонечко несу. А ще в село Несу пучок волошок. Ці квіти ніжні Синьо-голубі - Тобі, моя єдина І хороша, Найкраща в світі, Матінко, тобі.
