Не згадуй про мене... - Блог Викуля
Не згадуй про мене. Не
смій...
Не дай мені знову відчути
той втрачений рай - ти не
мій,
чужий, але ще не забутий.
Не згадуй, бо досі болить,
на серці і так одні лати.
Чому так буває: лиш мить,
коли так хотілось
назавжди?
Чим далі- черствіє душа
і часто німіють долоні,
здається, кругом мерзлота,
і сльози занадто солоні.
Свій відчай стиснувши в
кулак -
я губи кусаю до крові.
Не так я хотіла... Не так.
Та вже розподілено ролі.
Життєва стрімка карусель
несе нас в нестримнім
потоці,
коли ж ми втрачаєм
людей-
нестерпно нам в лівому
боці.
Не згадуй про мене.
Облиш.
Я б також, якби моя воля...
Чому ж ти так довго
болиш?
Недоля моя ти...Недоля...
смій...
Не дай мені знову відчути
той втрачений рай - ти не
мій,
чужий, але ще не забутий.
Не згадуй, бо досі болить,
на серці і так одні лати.
Чому так буває: лиш мить,
коли так хотілось
назавжди?
Чим далі- черствіє душа
і часто німіють долоні,
здається, кругом мерзлота,
і сльози занадто солоні.
Свій відчай стиснувши в
кулак -
я губи кусаю до крові.
Не так я хотіла... Не так.
Та вже розподілено ролі.
Життєва стрімка карусель
несе нас в нестримнім
потоці,
коли ж ми втрачаєм
людей-
нестерпно нам в лівому
боці.
Не згадуй про мене.
Облиш.
Я б також, якби моя воля...
Чому ж ти так довго
болиш?
Недоля моя ти...Недоля...
| Автор: Викуля | 31 Дек 2013 в 20:09 |