Вин був солдат - Дневник ПРЕДАННЫЙ

І він упав, прикрив
собою трави,
Своєю кров’ю землю
напоїв…
І він упав… упав зі
словом: «Мамо!
Прости мені, я вижить
не зумів…»
Він був солдат… Але
він був і сином…
Для матері він
щастям був останнім!
І журавлі летять у
небі клином
Над сином, над
солдатом у прощанні.
А мати там, далеко
за фронтами,
Чекає сина, ставши на
поріг.
І прийде їй послання
з журавлями,
Що він – ГЕРОЙ, що
він в бою поліг…
І впаде мати з
криком на порозі,
Мов привид,
божевільна і бліда.
І пролунає ехо на
пустій дорозі:
«Будь проклята, будь
проклята, ВІЙНА!»
Таких історій на землі
багато
Й у пам’яті вони
будуть віки.
Так уклонімось
низько всім
солдатам,
Які за нас в боях тих
полягли!


80
Автор:
25 Окт 2014 в 09:27
Знакомства и общение 2023