Колись .
Колись ти зрозумієш, що твій внутрішній вогонь — це не місце для тих, хто приходить лише для того, щоб його згасити...
Ти так довго плекала цю іскру всередині. Берегла її крізь найхолодніші вітри, через власні сумніви, крізь ночі, коли здавалося, що темрява ось-ось поглине все. Твоє світло, твоя пристрасть, твоє вміння відчувати глибоко й щиро — це рідкісний дарунок, коштовність, яку ти носиш у своєму серці.
Але іноді поруч з’являються люди з холодними долонями й байдужими очима. Вони приходять грітися біля твого багаття, а коли стає надто тепло — лякаються цього сяйва. І замість того, щоб навчитися горіти разом із тобою, починають приглушувати твій вогник. Вливають туди свої сумніви, свою байдужість, свої несказані претензії. А ти звикаєш стримуватися, говорити тихіше, сміятися менше, бути «зручнішою» — аби тільки не обпекти нікого своєю силою. А потім просто перегораєш і відходиш в сторону.
Твій вогонь створений не для того, щоб його ховали під попелом чужих страхів. Він створений для більшого, набагато більшого.
Справжні люди не лякаються твоєї пристрасті й глибини. Вони не намагаються зробити тебе тьмянішою, щоб здаватися яскравішими на твоєму тлі. Навпаки — вони несуть свій власний вогник поруч, щоб ваше спільне світло ставало тільки дужчим, а душевне тепло — глибшим.
Не дозволяй нікому гасити те, що робить тебе живою. Бережи своє світло для тих, хто вміє в ньому цінувати кожний спалах. Хто вміє жити твоїм теплом.
Колись ти зрозумієш, що обігріти кожного не можна. Ні навіть не так, не треба!❤️
Ти так довго плекала цю іскру всередині. Берегла її крізь найхолодніші вітри, через власні сумніви, крізь ночі, коли здавалося, що темрява ось-ось поглине все. Твоє світло, твоя пристрасть, твоє вміння відчувати глибоко й щиро — це рідкісний дарунок, коштовність, яку ти носиш у своєму серці.
Але іноді поруч з’являються люди з холодними долонями й байдужими очима. Вони приходять грітися біля твого багаття, а коли стає надто тепло — лякаються цього сяйва. І замість того, щоб навчитися горіти разом із тобою, починають приглушувати твій вогник. Вливають туди свої сумніви, свою байдужість, свої несказані претензії. А ти звикаєш стримуватися, говорити тихіше, сміятися менше, бути «зручнішою» — аби тільки не обпекти нікого своєю силою. А потім просто перегораєш і відходиш в сторону.
Твій вогонь створений не для того, щоб його ховали під попелом чужих страхів. Він створений для більшого, набагато більшого.
Справжні люди не лякаються твоєї пристрасті й глибини. Вони не намагаються зробити тебе тьмянішою, щоб здаватися яскравішими на твоєму тлі. Навпаки — вони несуть свій власний вогник поруч, щоб ваше спільне світло ставало тільки дужчим, а душевне тепло — глибшим.
Не дозволяй нікому гасити те, що робить тебе живою. Бережи своє світло для тих, хто вміє в ньому цінувати кожний спалах. Хто вміє жити твоїм теплом.
Колись ти зрозумієш, що обігріти кожного не можна. Ні навіть не так, не треба!❤️
2в 12:21
Автор: Клео