Бува...
Буває сильний біль я відчуваю,
Десь там в душі, і в серці запече...
Ті давні зарубцьовані вже рани,
Вони нагадують про пережите все...
Те пережити, що в житті траплялось,
Про тих згадаю, хто їх залишив...
Лишили ті, кого у душу допускала,
Та щиро вірила я їм...
Ще були ті, хто в спину мене ранив...
Встромив туди такого гострого ножа...
Та я не плакала…Всміхалась…
Від ран отих сильніша стала я...
Буває відчуваю біль… Там в серці...
І у душі якось там запече...
Зарубцювалися уже ті рани...
Та лиш нагадують про пережите все...
Та я не плачу...Всміхаюсь долі...
Вона напевно, то гартує так мене...
Я стала ще сильнішою й стійкою...
І вже ніхто не в силі підкорить мене...
Десь там в душі, і в серці запече...
Ті давні зарубцьовані вже рани,
Вони нагадують про пережите все...
Те пережити, що в житті траплялось,
Про тих згадаю, хто їх залишив...
Лишили ті, кого у душу допускала,
Та щиро вірила я їм...
Ще були ті, хто в спину мене ранив...
Встромив туди такого гострого ножа...
Та я не плакала…Всміхалась…
Від ран отих сильніша стала я...
Буває відчуваю біль… Там в серці...
І у душі якось там запече...
Зарубцювалися уже ті рани...
Та лиш нагадують про пережите все...
Та я не плачу...Всміхаюсь долі...
Вона напевно, то гартує так мене...
Я стала ще сильнішою й стійкою...
І вже ніхто не в силі підкорить мене...
2в 11:10
Автор: Клео