Звички...
Колись ти зрозумієш, що звичка бути хорошим для всіх дуже дорого обходиться. Особливо тобі.
Ти ж стараєшся нікого не зачепити. Думаєш, як сказати, щоб не образити. Десь промовчиш, десь поступишся, десь зробиш вигляд, що все нормально, хоча насправді зовсім не нормально.
А потім сидиш і не розумієш, чого ти так втомився.
Та тому що неможливо все життя бути зручним для всіх!
Одному не сподобалося, що ти сказав прямо. Іншому — що не приїхав. Третьому раптом стало некомфортно від того, що ти перестав робити те, до чого він звик.
І ти знову і знову починаєш пояснюватися.
Чому?
Бо тобі страшно, що про тебе подумають погано. А тепер подумай: скільки разів ти робив щось не тому, що хотів, а тільки для того, щоб ніхто не образився?
Оце і є найцікавіше. Зрозумів?
Люди дуже швидко звикають до твоєї поступливості. Якщо ти десять разів сказав «добре», на одинадцятий твоє «ні» вони вже сприймуть як нахабство. Як ляпас.
Не тому, що ти змінився. Просто їм стало незручно і не комфортно з тобою. Новая версія геть погана в їхніх очах.
І тоді ти побачиш, що деяким людям подобався не ти. Їм подобалося, що з тобою легко. Що ти зрозумієш. Пробачиш. Допоможеш. Промовчиш. Стерптш. Даш сісти собі на голову, найзручнішим для них способом.
Поки ти був зручним, усе було чудово. А щойно в тебе з'явилися власні межі, власна думка і звичка іноді говорити «ні» — виявилося, що ти, бачте, став якимось не таким.
Ну то й добре. Все на краще.
Бо хорошою людиною бути варто. А от витрачати життя на те, щоб усім подобатися, — дуже невигідна справа. Саме для тебе.
Ти все одно комусь не сподобаєшся. Навіть якщо будеш десять разів пояснювати чому так, сто разів поступатися і ще вибачатися за те, що в тебе є власне життя.
Тож, може, досить уже складати цей нескінченний іспит? Залік ти все одно не отримаєш, як би не старався.
Колись ти зрозумієш, що ти нікому не зобов'язаний бути зручним, щоб залишатися хорошою людиною.❤️
Ти ж стараєшся нікого не зачепити. Думаєш, як сказати, щоб не образити. Десь промовчиш, десь поступишся, десь зробиш вигляд, що все нормально, хоча насправді зовсім не нормально.
А потім сидиш і не розумієш, чого ти так втомився.
Та тому що неможливо все життя бути зручним для всіх!
Одному не сподобалося, що ти сказав прямо. Іншому — що не приїхав. Третьому раптом стало некомфортно від того, що ти перестав робити те, до чого він звик.
І ти знову і знову починаєш пояснюватися.
Чому?
Бо тобі страшно, що про тебе подумають погано. А тепер подумай: скільки разів ти робив щось не тому, що хотів, а тільки для того, щоб ніхто не образився?
Оце і є найцікавіше. Зрозумів?
Люди дуже швидко звикають до твоєї поступливості. Якщо ти десять разів сказав «добре», на одинадцятий твоє «ні» вони вже сприймуть як нахабство. Як ляпас.
Не тому, що ти змінився. Просто їм стало незручно і не комфортно з тобою. Новая версія геть погана в їхніх очах.
І тоді ти побачиш, що деяким людям подобався не ти. Їм подобалося, що з тобою легко. Що ти зрозумієш. Пробачиш. Допоможеш. Промовчиш. Стерптш. Даш сісти собі на голову, найзручнішим для них способом.
Поки ти був зручним, усе було чудово. А щойно в тебе з'явилися власні межі, власна думка і звичка іноді говорити «ні» — виявилося, що ти, бачте, став якимось не таким.
Ну то й добре. Все на краще.
Бо хорошою людиною бути варто. А от витрачати життя на те, щоб усім подобатися, — дуже невигідна справа. Саме для тебе.
Ти все одно комусь не сподобаєшся. Навіть якщо будеш десять разів пояснювати чому так, сто разів поступатися і ще вибачатися за те, що в тебе є власне життя.
Тож, може, досить уже складати цей нескінченний іспит? Залік ти все одно не отримаєш, як би не старався.
Колись ти зрозумієш, що ти нікому не зобов'язаний бути зручним, щоб залишатися хорошою людиною.❤️
3в 13:12
Автор: Клео