Кохання...
Найболючіше не тоді, коли люди розходяться.
Найболючіше — коли один ще носить у серці цілий всесвіт, а для іншого все це зводиться до кількох холодних слів:
«Ми просто знайомі…»
Просто знайомі?
Невже знайомі знають, як б’ється серце одне одного? Як тремтять руки під час першої зустрічі? Як мовчання може сказати більше, ніж тисячі слів?
Невже знайомі пам’ятають улюблений аромат, сміх, дотик, погляд, від якого завмирало все всередині?
Час минув.
Вона навчилася усміхатися. Навчилася мовчати, коли хотілося кричати. Навчилася жити далі.
Але є почуття, які не питають дозволу, чи можна їм залишитися. Вони просто живуть у найпотаємнішому куточку серця.
І, мабуть, найбільше ранить не сама розлука.
А усвідомлення того, що історія, яка для тебе була цілим життям, для когось перетворилася лише на фразу:
«Ми просто знайомі.»
І тоді розумієш… не всі історії закінчуються однаково.
Іноді одна людина ще довго збирає себе по уламках спогадів, а інша вже давно живе так, ніби нічого не було.
P.S. Найсильніше кохання не завжди те, що залишилося назавжди. Іноді найсильніше — це те, яке після всіх образ, після довгого часу й тиші все одно живе в серці… навіть якщо для когось воно вже стало лише спогадом. Щаслива ❤️
Найболючіше — коли один ще носить у серці цілий всесвіт, а для іншого все це зводиться до кількох холодних слів:
«Ми просто знайомі…»
Просто знайомі?
Невже знайомі знають, як б’ється серце одне одного? Як тремтять руки під час першої зустрічі? Як мовчання може сказати більше, ніж тисячі слів?
Невже знайомі пам’ятають улюблений аромат, сміх, дотик, погляд, від якого завмирало все всередині?
Час минув.
Вона навчилася усміхатися. Навчилася мовчати, коли хотілося кричати. Навчилася жити далі.
Але є почуття, які не питають дозволу, чи можна їм залишитися. Вони просто живуть у найпотаємнішому куточку серця.
І, мабуть, найбільше ранить не сама розлука.
А усвідомлення того, що історія, яка для тебе була цілим життям, для когось перетворилася лише на фразу:
«Ми просто знайомі.»
І тоді розумієш… не всі історії закінчуються однаково.
Іноді одна людина ще довго збирає себе по уламках спогадів, а інша вже давно живе так, ніби нічого не було.
P.S. Найсильніше кохання не завжди те, що залишилося назавжди. Іноді найсильніше — це те, яке після всіх образ, після довгого часу й тиші все одно живе в серці… навіть якщо для когось воно вже стало лише спогадом. Щаслива ❤️
4в 19:04
Автор: Клео