Кохання...
Кажуть, що найбільша інтимність — це секс. А я думаю, що ні.
Найбільша інтимність — це бажання прокидатися поруч.
Це коли перше, що ти бачиш, ледве розплющивши очі після настирливого дзвінка будильника, — сонне обличчя людини, яку любиш. І раптом світ стає теплішим. Уже не має значення, який сьогодні день, яка за вікном погода і скільки справ чекає попереду. Бо ранок починається з відчуття: ти вдома.
Ти все одно поспішатимеш, запізнюватимешся, нервуватимеш через нескінченні справи й іноді навіть забуватимеш поїсти. Але ніколи не забудеш зупинитися на мить, щоб торкнутися його руки, провести долонею по волоссю, поцілувати чи просто подивитися в очі людині, яка стала твоїм спокоєм.
І від цього простого дотику по шкірі бігтимуть мурашки. Бо щира усмішка у відповідь лікує краще за будь-які слова. Поруч із ним ранки перестануть бути важкими. Вони стануть улюбленою частиною дня.
Ти тихенько вислизатимеш із ліжка, ходитимеш навшпиньки, прикриватимеш двері, щоб не потривожити його сон, не гримітимеш посудом, вимикатимеш музику, яку так любиш слухати зранку. І робитимеш це не тому, що мусиш. А тому, що любов сама вчить бути уважною.
Ти залишатимеш короткі записки на холодильнику, сніданок на столі й поцілунки в кутиках його губ.
Бо турбота — це мова кохання, яку не потрібно перекладати.
Ось що таке справжня інтимність.
Вона народжується не в пристрасті, а в ніжності. Не в ночі, а в ранку. Не в словах, а в тих маленьких щоденних вчинках, які говорять: «Ти для мене — цілий світ».
І саме тому вона завжди буде більшою, ніж секс.
Найбільша інтимність — це бажання прокидатися поруч.
Це коли перше, що ти бачиш, ледве розплющивши очі після настирливого дзвінка будильника, — сонне обличчя людини, яку любиш. І раптом світ стає теплішим. Уже не має значення, який сьогодні день, яка за вікном погода і скільки справ чекає попереду. Бо ранок починається з відчуття: ти вдома.
Ти все одно поспішатимеш, запізнюватимешся, нервуватимеш через нескінченні справи й іноді навіть забуватимеш поїсти. Але ніколи не забудеш зупинитися на мить, щоб торкнутися його руки, провести долонею по волоссю, поцілувати чи просто подивитися в очі людині, яка стала твоїм спокоєм.
І від цього простого дотику по шкірі бігтимуть мурашки. Бо щира усмішка у відповідь лікує краще за будь-які слова. Поруч із ним ранки перестануть бути важкими. Вони стануть улюбленою частиною дня.
Ти тихенько вислизатимеш із ліжка, ходитимеш навшпиньки, прикриватимеш двері, щоб не потривожити його сон, не гримітимеш посудом, вимикатимеш музику, яку так любиш слухати зранку. І робитимеш це не тому, що мусиш. А тому, що любов сама вчить бути уважною.
Ти залишатимеш короткі записки на холодильнику, сніданок на столі й поцілунки в кутиках його губ.
Бо турбота — це мова кохання, яку не потрібно перекладати.
Ось що таке справжня інтимність.
Вона народжується не в пристрасті, а в ніжності. Не в ночі, а в ранку. Не в словах, а в тих маленьких щоденних вчинках, які говорять: «Ти для мене — цілий світ».
І саме тому вона завжди буде більшою, ніж секс.
11в 17:43
Автор: Клео