Сильні...
А знаєте, сильні ламаються тихо:
Без крику гучного, без зайвих розмов.
Нехай у душі задихаються дико
І, мовчки, до серця малюють кордон.
Вони посміхаються там, де найважче,
Де часом здається - не можна уже.
І дивляться в далеч, в майбутнє терпляче
Із думкою "Що там життя ще несе?"
А знаєте, сильні ламаються мовчки,
Без плачу на людях, без сліз і образ.
Надією змастять душевнії зморшки,
Нехай допоже їм це не одраз.
Собі посміхнуться, загорнуться в мрії,
Хай доля ламає, на те вона й є.
Та все ж подарує і промінь надії,
Коли так нестерпно й нестримно несе.
Без крику гучного, без зайвих розмов.
Нехай у душі задихаються дико
І, мовчки, до серця малюють кордон.
Вони посміхаються там, де найважче,
Де часом здається - не можна уже.
І дивляться в далеч, в майбутнє терпляче
Із думкою "Що там життя ще несе?"
А знаєте, сильні ламаються мовчки,
Без плачу на людях, без сліз і образ.
Надією змастять душевнії зморшки,
Нехай допоже їм це не одраз.
Собі посміхнуться, загорнуться в мрії,
Хай доля ламає, на те вона й є.
Та все ж подарує і промінь надії,
Коли так нестерпно й нестримно несе.
2в 18:15
Автор: Клео