Довіра...
Я занадто була наївною,
Довіряла усім в житті,
Бо гадала: якщо ти з правдою —
То і люди такі ж усі…
Та виходить — я помилилася
І жорстоке пізнала життя:
Якщо щира ти — то наївна,
І проста, мов мале дитя…
Й обманути тебе дуже легко,
Посміхнутись з висоти,
Думать: «Ой, які ж ми розумні —
Навкруг пальця змогли обвести…»
І що «воду возити» можна,
Бо «простушка», що світу не знає,
Та, що вірить у кожне слово,
Мабуть, розум слабкий має…
Та не слабка я була розумом —
Просто вірила людям колись…
Бо хотілося в світі щирості,
А у відповідь — біль лишивсь…
Тож занадто була наївною,
Довіряла не тим у житті…
Ви ж гадали, що перемогли мене —
Ні… Ви втратили мене назавжди.
І до вас тепер не повернуся,
Душу більше не відкрию вам…
Ви не хитрі, що я обманулась —
Просто щиро я вірила вам…
Довіряла усім в житті,
Бо гадала: якщо ти з правдою —
То і люди такі ж усі…
Та виходить — я помилилася
І жорстоке пізнала життя:
Якщо щира ти — то наївна,
І проста, мов мале дитя…
Й обманути тебе дуже легко,
Посміхнутись з висоти,
Думать: «Ой, які ж ми розумні —
Навкруг пальця змогли обвести…»
І що «воду возити» можна,
Бо «простушка», що світу не знає,
Та, що вірить у кожне слово,
Мабуть, розум слабкий має…
Та не слабка я була розумом —
Просто вірила людям колись…
Бо хотілося в світі щирості,
А у відповідь — біль лишивсь…
Тож занадто була наївною,
Довіряла не тим у житті…
Ви ж гадали, що перемогли мене —
Ні… Ви втратили мене назавжди.
І до вас тепер не повернуся,
Душу більше не відкрию вам…
Ви не хитрі, що я обманулась —
Просто щиро я вірила вам…
3в 20:00
Автор: Клео