Ростуть роки...
Ростуть роки — і з ними тиша в серці,
Минає час доводити комусь.
Я за минулим зачиняю дверці,
У власну правду тихо одягнусь.
Це норма — бути іншою, не тою,
Яку чекали бачити вони.
Іти своєю власною ходою,
Без виправдань, без зайвої вини.
Не говорить про вибір свій нікому,
Бо власний темп — то найдорожчий скарб.
До себе справжньої вернутись, як додому,
Де кожен крок - це твій життєвий карб.
Не зрозуміють — це цілком нормально,
Бо кожен бачить світ крізь свій поріг.
Шукати спільне в хаосі - це марно,
Бо лише ти - творець своїх доріг.
Вже не боюся осуду людського,
Ціную кожен день, що Бог дає.
І не чекаю від життя нічого злого,
Бо знаю: все, що маю, — то моє.
Минає час доводити комусь.
Я за минулим зачиняю дверці,
У власну правду тихо одягнусь.
Це норма — бути іншою, не тою,
Яку чекали бачити вони.
Іти своєю власною ходою,
Без виправдань, без зайвої вини.
Не говорить про вибір свій нікому,
Бо власний темп — то найдорожчий скарб.
До себе справжньої вернутись, як додому,
Де кожен крок - це твій життєвий карб.
Не зрозуміють — це цілком нормально,
Бо кожен бачить світ крізь свій поріг.
Шукати спільне в хаосі - це марно,
Бо лише ти - творець своїх доріг.
Вже не боюся осуду людського,
Ціную кожен день, що Бог дає.
І не чекаю від життя нічого злого,
Бо знаю: все, що маю, — то моє.
6в 14:52
Автор: Клео