Зима.. - Дневник Zagadka
Ми давно вже дорослі. У кожного — свої турботи, свої дороги, свої втоми…
Але десь глибоко в серці назавжди живе та сама зима з дитинства. Де мама чекає вдома. Де тепла вечеря пахне безпекою. Де сніг лягає на плечі, як казка.
Де взуття — мокре, а рукавички сушаться біля плити. Там не страшно. Там завжди тепло — навіть у найлютіший мороз. Там світ простий і справжній.
Там не болить душа від новин. Там не треба бути сильним — тебе просто люблять. І як би швидко не летів час… Як би не змінював нас досвід…
Ми все одно інколи дуже хочемо туди — у ту зиму, у той дім, у те дитяче відчуття, що все буде добре. Бо справжнє тепло — не в батареях. Воно в пам’яті. У любові. І в тих спогадах, які гріють сильніше за будь-яку зиму…
3
Але десь глибоко в серці назавжди живе та сама зима з дитинства. Де мама чекає вдома. Де тепла вечеря пахне безпекою. Де сніг лягає на плечі, як казка.
Де взуття — мокре, а рукавички сушаться біля плити. Там не страшно. Там завжди тепло — навіть у найлютіший мороз. Там світ простий і справжній.
Там не болить душа від новин. Там не треба бути сильним — тебе просто люблять. І як би швидко не летів час… Як би не змінював нас досвід…
Ми все одно інколи дуже хочемо туди — у ту зиму, у той дім, у те дитяче відчуття, що все буде добре. Бо справжнє тепло — не в батареях. Воно в пам’яті. У любові. І в тих спогадах, які гріють сильніше за будь-яку зиму…
3
Автор: Zagadka
в 15:55