Справжня - Дневник Le_mon4ik
Жінку, яка перестає подобатися, називають різко:
зухвала, холодна, надто впевнена.
Насправді — вона просто більше не торгується з собою.
Із цього починається свобода.
Не та, глянцева, з цитатами в рамочках,
а тиха, доросла свобода, яка не пояснюється — її відчувають.
Вона більше не продає себе.
Ні зовнішністю.
Ні терпінням.
Ні мовчанням, коли всередині кричить.
Ні вмінням бути «зручною».
Вона заходить у простір — і змінює в ньому правила.
Не тому, що краща.
А тому, що цілісна.
Її не цікавить мінімум.
Її не цікавлять напівприсутні, напіврішучі, напівживі.
Вона не просить уваги — вона дивиться, хто здатен іти поруч.
Без страху.
Без торгу.
Без економії на почуттях.
І знаєте, що лякає найбільше?
Не її сила.
А те, що поруч із нею не можна прикидатися.
Люди, які бояться вкладатися, бояться не втрат.
Вони бояться стати справжніми.
Бо справжність — це відповідальність.
За вибір.
За життя.
За себе.
Вона це бачить одразу.
І не пояснює.
Не перевиховує.
Не чекає, поки хтось «дозріє».
Поруч із нею не домовляються.
Поруч із нею живуть.
Або не живуть узагалі.
Вона не тримається за минуле.
Не носить його тіней.
«Це були не помилки, — каже вона. —
Це були версії мене».
Вона любила їх усіх.
Але не залишилась там, де боляче.
Зараз — фінальна збірка.
Без страху бути незручною.
Без бажання сподобатись.
Без потреби, щоб хтось обрав.
Бо істина проста й незручна:
чоловік — не вибір.
жінка — не вибір.
стосунки — не вибір.
Вибір — це ти.
Ми щодня вирішуємо:
жити наполовину чи бути живими,
називати звичку любов’ю чи чесно дивитись у дзеркало,
залишатись там, де нас терплять, чи йти туди, де нас бачать.
І коли це доходить —
у світі стає менше шуму.
Менше зайвих людей.
Менше компромісів із совістю.
Залишається життя.
Яке не треба випрошувати.
Яке не треба доводити.
Яке не треба терпіти.
Його просто обирають.
Щодня.
У дрібницях.
У рішеннях, від яких інші тікають.
Ось і вся філософія.
Блискуча — не тому, що ідеальна.
А тому, що справжня. ✨
6
зухвала, холодна, надто впевнена.
Насправді — вона просто більше не торгується з собою.
Із цього починається свобода.
Не та, глянцева, з цитатами в рамочках,
а тиха, доросла свобода, яка не пояснюється — її відчувають.
Вона більше не продає себе.
Ні зовнішністю.
Ні терпінням.
Ні мовчанням, коли всередині кричить.
Ні вмінням бути «зручною».
Вона заходить у простір — і змінює в ньому правила.
Не тому, що краща.
А тому, що цілісна.
Її не цікавить мінімум.
Її не цікавлять напівприсутні, напіврішучі, напівживі.
Вона не просить уваги — вона дивиться, хто здатен іти поруч.
Без страху.
Без торгу.
Без економії на почуттях.
І знаєте, що лякає найбільше?
Не її сила.
А те, що поруч із нею не можна прикидатися.
Люди, які бояться вкладатися, бояться не втрат.
Вони бояться стати справжніми.
Бо справжність — це відповідальність.
За вибір.
За життя.
За себе.
Вона це бачить одразу.
І не пояснює.
Не перевиховує.
Не чекає, поки хтось «дозріє».
Поруч із нею не домовляються.
Поруч із нею живуть.
Або не живуть узагалі.
Вона не тримається за минуле.
Не носить його тіней.
«Це були не помилки, — каже вона. —
Це були версії мене».
Вона любила їх усіх.
Але не залишилась там, де боляче.
Зараз — фінальна збірка.
Без страху бути незручною.
Без бажання сподобатись.
Без потреби, щоб хтось обрав.
Бо істина проста й незручна:
чоловік — не вибір.
жінка — не вибір.
стосунки — не вибір.
Вибір — це ти.
Ми щодня вирішуємо:
жити наполовину чи бути живими,
називати звичку любов’ю чи чесно дивитись у дзеркало,
залишатись там, де нас терплять, чи йти туди, де нас бачать.
І коли це доходить —
у світі стає менше шуму.
Менше зайвих людей.
Менше компромісів із совістю.
Залишається життя.
Яке не треба випрошувати.
Яке не треба доводити.
Яке не треба терпіти.
Його просто обирають.
Щодня.
У дрібницях.
У рішеннях, від яких інші тікають.
Ось і вся філософія.
Блискуча — не тому, що ідеальна.
А тому, що справжня. ✨
6
Автор: Le_mon4ik
в 10:22