Пекло,яке воно - Дневник Le_mon4ik
• Пекло, воно не десь глибоко під землею. Воно там, де серце людини втратило здатність співчувати. Там, де байдужість стала нормою, а жорстокість, буденністю. Пекло народжується там, де людина перестає бачити в іншій живій істоті душу.
Ми часто говоримо про любов до Бога, але забуваємо, що кожне створіння, теж Його творіння. І коли ми зневажаємо тварину, ми ранимо Самого Творця. Бо все, що дихає, живе Його Духом. І коли ми проходимо повз біль і страждання беззахисних, ми, по суті, відвертаємося від Нього.
Пекло, це не вогонь і не смола. Це холод людських сердець. Це крик, який ніхто не почув. Це очі, повні страху, які ніхто не помітив. Це смерть, яка стала тихою і непомітною, бо людина поспішала, мала «важливіші» справи.
А рай починається там, де з’являється співчуття. Де людина нахиляється, щоб підняти покалічене кошеня. Де простягає руку, щоб нагодувати бездомного пса. Де не проходить повз, бо в її серці живе Бог.
Нам не треба чекати іншого світу, щоб побачити рай чи пекло. Вони вже тут, серед нас. І кожен день ми самі вибираємо, де жити.
Якщо в тобі є любов, то навіть у найтемнішому місці стане світло. Якщо ж її немає, то навіть у найрозкішнішому домі поселиться пекло. Тож не шукай пекла внизу, воно там, де зникає доброта. І не шукай раю в небі, він у серцях, які ще вміють любити.
• Ігумен Саватій Собко •
1
Ми часто говоримо про любов до Бога, але забуваємо, що кожне створіння, теж Його творіння. І коли ми зневажаємо тварину, ми ранимо Самого Творця. Бо все, що дихає, живе Його Духом. І коли ми проходимо повз біль і страждання беззахисних, ми, по суті, відвертаємося від Нього.
Пекло, це не вогонь і не смола. Це холод людських сердець. Це крик, який ніхто не почув. Це очі, повні страху, які ніхто не помітив. Це смерть, яка стала тихою і непомітною, бо людина поспішала, мала «важливіші» справи.
А рай починається там, де з’являється співчуття. Де людина нахиляється, щоб підняти покалічене кошеня. Де простягає руку, щоб нагодувати бездомного пса. Де не проходить повз, бо в її серці живе Бог.
Нам не треба чекати іншого світу, щоб побачити рай чи пекло. Вони вже тут, серед нас. І кожен день ми самі вибираємо, де жити.
Якщо в тобі є любов, то навіть у найтемнішому місці стане світло. Якщо ж її немає, то навіть у найрозкішнішому домі поселиться пекло. Тож не шукай пекла внизу, воно там, де зникає доброта. І не шукай раю в небі, він у серцях, які ще вміють любити.
• Ігумен Саватій Собко •
1
Автор: Le_mon4ik
в 01:22