Дидух - Дневник Le_mon4ik
Дідух замість ялинки
Колись у наших хатах на Різдво стояла не ялинка з блискітками. Стояв дідух.
Сніп із колосся — не “декор”, а знак роду.
Бо ми — не народ “випадково”. Ми — з землі, з праці, з пісні, з молитви, з того зерна, яке виростили своїми руками.
Дідух вносили в дім, як вносять найдорожче: з пошаною. І разом із ним — дух дідів. Пам’ять про тих, хто тримав хату, поле, мову й честь, коли було важко. А в нас, як відомо, “важко” — це історично стабільно.
Дідух — це про те, що ми не без коріння.
Про те, що українці — не “звідкись”, а звідси.
І що в кожному з нас стоїть цілий рід — плечем до плеча.
Сьогодні нам особливо важливо згадувати, хто ми. Не тільки прапором — а й сенсами. Не тільки гаслами — а й традицією.
Бо культура — це теж зброя. Пам’ять — теж броня.
Тож якщо цього року ти ставиш дідуха — ти ставиш не солому.
Ти ставиш опору.
Ти кажеш: “Я пам’ятаю. Я продовжую. Я не зламаюсь.”
Дух дідів — у нас.
І тому ми вистоїмо.
8
Колись у наших хатах на Різдво стояла не ялинка з блискітками. Стояв дідух.
Сніп із колосся — не “декор”, а знак роду.
Бо ми — не народ “випадково”. Ми — з землі, з праці, з пісні, з молитви, з того зерна, яке виростили своїми руками.
Дідух вносили в дім, як вносять найдорожче: з пошаною. І разом із ним — дух дідів. Пам’ять про тих, хто тримав хату, поле, мову й честь, коли було важко. А в нас, як відомо, “важко” — це історично стабільно.
Дідух — це про те, що ми не без коріння.
Про те, що українці — не “звідкись”, а звідси.
І що в кожному з нас стоїть цілий рід — плечем до плеча.
Сьогодні нам особливо важливо згадувати, хто ми. Не тільки прапором — а й сенсами. Не тільки гаслами — а й традицією.
Бо культура — це теж зброя. Пам’ять — теж броня.
Тож якщо цього року ти ставиш дідуха — ти ставиш не солому.
Ти ставиш опору.
Ти кажеш: “Я пам’ятаю. Я продовжую. Я не зламаюсь.”
Дух дідів — у нас.
І тому ми вистоїмо.
8
Автор: Le_mon4ik
18 Дек 2025 в 18:31