Життя... - Дневник Чьято_Прелесть
Я теж ховалася в роботі.
Там безпечніше.
Там не треба розбиратися з тим, що болить, — просто виконуєш задачі, закриваєш зміни й робиш вигляд, що тримаєшся.
Поки не зупинишся.
Бо коли зупиняєшся — накриває все те, що ти так старанно затискала всередині.
І раптом усі невиговорені розчарування, усі недолюблені шматки життя, усі образи, які ти «переживу й забуду» — з’являються перед тобою, як несплачений рахунок.
І ти знову тікаєш у роботу.
Бо працювати легше, ніж проживати.
Бігти простіше, ніж зізнатися собі, що ти теж втомилася тягнути сильну.
Але є правда, яку важко прийняти, але ще важче від неї втекти:
робота не лікує.
Вона лише дає паузу.
І колись пауза закінчується.
І тоді залишається тільки ти — без ролей, без зайнятості, без броні.
І ось саме в цей момент стає зрозуміло, хто ти насправді: людина, яка вміє проживати, чи людина, яка все життя ховається.
2
Там безпечніше.
Там не треба розбиратися з тим, що болить, — просто виконуєш задачі, закриваєш зміни й робиш вигляд, що тримаєшся.
Поки не зупинишся.
Бо коли зупиняєшся — накриває все те, що ти так старанно затискала всередині.
І раптом усі невиговорені розчарування, усі недолюблені шматки життя, усі образи, які ти «переживу й забуду» — з’являються перед тобою, як несплачений рахунок.
І ти знову тікаєш у роботу.
Бо працювати легше, ніж проживати.
Бігти простіше, ніж зізнатися собі, що ти теж втомилася тягнути сильну.
Але є правда, яку важко прийняти, але ще важче від неї втекти:
робота не лікує.
Вона лише дає паузу.
І колись пауза закінчується.
І тоді залишається тільки ти — без ролей, без зайнятості, без броні.
І ось саме в цей момент стає зрозуміло, хто ти насправді: людина, яка вміє проживати, чи людина, яка все життя ховається.
2
Автор: Чьято_Прелесть
в 09:44