Моя доля... Як пізня Осінь... Бо самотня і часто з дощами... Сонце вийде, та Душу не гріє... Замете незабаром...снігами. Моя Доля... Як пізня Осінь... Теж не затишна і мінлива, Вийде сонце на мить і зникне, Йтиме дощ...і нестримна злива. Моя Доля... Як пізня Осінь... Позолота з дерев зникає... І самотня вона стежками, Наче полем у сні блукає. Моя Доля... Як пізня Осінь... Пам'ять спогади зберігає... Де були ще весна і літо... Та надалі... Зима чекає. 6
