Мирон - Дневник Le_mon4ik
Тиха історія про велику любов.
Своє перше велике кохання Мирон знайшов на смітнику. Виносив наслідки холостяцького життя і ледь не наступив на пухнасту грудочку. Яка мовчки тремтіла під пронизливим вітром на мокрому, брудному, вонючому асфальту.
Мирон відійшов на кілька метрів і люто затягнувся цигаркою. Він був худеньким, невеликого росточку, але мав велике (де тільки вміщалось?!) серце. Яке зараз рвалось на шматки від вигляду пухнастої грудочки.
Грудочка обережно наблизилась і ткнулась носиком в ногу Мирона. Його серце лопло.
Отже ж блін! Мирон нахилився до грудочки. Насправді слово було набагато гостріше, бо грудочка звела на нього докірливі оченята. «То я на твою хазяйку», - викрутився почервонілий Мирон за погане слівце і вже рішуче притулив грудочку до грудей. Прикриваючи своє велике розірване серце.
Попри поважний вік Мирон був у полоні дитячих сентиментів і вдома роздивився, що знайшов собі Ґерду. В його оселі запеклого холостяка запалала ідилія.
Вечорами вертався з роботи, вмощувався на дивані і Ґерда тихо муркотала йому на вушко. Про те, як дістав голуб за вікном і як вона ганяла тарганів на кухні, що їй треба конче підстригти кігті і що пора відварити куряче стегенце. Мирон слухав ці милі жіночі балачки і тихо умлівав від щастя.
Криза стосунків наступила Мирону на горло, коли Ґерда захотіла дітей. При чому так сильно, що забилась під ванну і почала гавкати. Ошалілий Мирон накарачках марно тягнувся закрити їй рота і казав, що це нечесно. Він також часто хотів дітей, але ж не гавкав!
Ветеринар прописав Ґерді спеціальні заспокійливі пігулки. Щоб його об асфальт прописало. Бо нещасна Ґерда спочатку вспокоїлась, а потім загноїлась. По жіночій лінії. Мирону захотілось збожеволіти.
Блідий як смерть, Мирон попередив ветеринара, що якщо той не врятує Герду, то Мирон його прикончить. А дуже не хотілось би, адже Мирону в тюрму не можна. Бо він дуже красівий і його там обов’язково зґвалтують. Ветеринар пройнявся нестандартною погрозою і три години поспіль безоглядно рятував Ґерду.
За три дні безмежно щасливий Мирон приніс добряче пошматовану, але живу Ґерду додому. Запеленав у найкращий рушник, щоб не зашкодила собі шви, і вклав на центр дивана. Ми дома, моя киця, ми дома.
Пішов на кухню за купленим найдорожчим кормом, а сповита Ґерда гусеницею кинулась за ним. Доповзла до краю дивана і бразнулась об підлогу сторч головою. Мирон не вмер тільки тому, що киця все-таки вижила. Хоч і стала трохи повільною. По життю.
Трохи очухавшись од стресу Мирон знайшов свою другу велику любов. На цей раз на роботі. На ім’ячко Єва. Через місяць зустрічей і прощань привів таки кохану жити до себе. Ґерда на дивані навіть не ворухнулась.
Після святкового, з вином, частування, вечір покотився до своєї кульмінації. Вийшовши з ванни, Єва помітила на дивані Ґерду і категорично заявила, що не ляже в одну постіль з кицькою. Ґерда неквапно повернула в її бік ліве вушко.
Мирон, з жалем відчувши як падає кульмінація, слів не підбирав і говорив коротко. Єва, оно твої речі, а он там - сумки. Можеш іти куди хочеш, не держу! Але знай - Ґерду через тебе тривожить не буду! Ґерда вдоволено, ледь помітно, всміхнулась. Ага!
А Єва чогось подумала, що в її Мирона велике серце. А ще він красівий і його страшенно хочеться зґвалтувати. Зітхнула. Ну що ж, кицька так кицька!
Через півроку Ґерду більше лащилась до Єви. І це після всіх Миронових жертв заради неї. От і вір цим жінкам…
Мирон любовно поправляв ковдру на Єві, що міцно спала в обіймах Ґерди і в його голові безперервно крутилась фраза з якогось давно забутого кіно: «О жінки, вам ім'я – віроломство!».
Що там говорить - Мирон був щасливий…
P. S
Дале буде можє
Изм. Le_mon4ik (в 11:42)
4
Своє перше велике кохання Мирон знайшов на смітнику. Виносив наслідки холостяцького життя і ледь не наступив на пухнасту грудочку. Яка мовчки тремтіла під пронизливим вітром на мокрому, брудному, вонючому асфальту.
Мирон відійшов на кілька метрів і люто затягнувся цигаркою. Він був худеньким, невеликого росточку, але мав велике (де тільки вміщалось?!) серце. Яке зараз рвалось на шматки від вигляду пухнастої грудочки.
Грудочка обережно наблизилась і ткнулась носиком в ногу Мирона. Його серце лопло.
Отже ж блін! Мирон нахилився до грудочки. Насправді слово було набагато гостріше, бо грудочка звела на нього докірливі оченята. «То я на твою хазяйку», - викрутився почервонілий Мирон за погане слівце і вже рішуче притулив грудочку до грудей. Прикриваючи своє велике розірване серце.
Попри поважний вік Мирон був у полоні дитячих сентиментів і вдома роздивився, що знайшов собі Ґерду. В його оселі запеклого холостяка запалала ідилія.
Вечорами вертався з роботи, вмощувався на дивані і Ґерда тихо муркотала йому на вушко. Про те, як дістав голуб за вікном і як вона ганяла тарганів на кухні, що їй треба конче підстригти кігті і що пора відварити куряче стегенце. Мирон слухав ці милі жіночі балачки і тихо умлівав від щастя.
Криза стосунків наступила Мирону на горло, коли Ґерда захотіла дітей. При чому так сильно, що забилась під ванну і почала гавкати. Ошалілий Мирон накарачках марно тягнувся закрити їй рота і казав, що це нечесно. Він також часто хотів дітей, але ж не гавкав!
Ветеринар прописав Ґерді спеціальні заспокійливі пігулки. Щоб його об асфальт прописало. Бо нещасна Ґерда спочатку вспокоїлась, а потім загноїлась. По жіночій лінії. Мирону захотілось збожеволіти.
Блідий як смерть, Мирон попередив ветеринара, що якщо той не врятує Герду, то Мирон його прикончить. А дуже не хотілось би, адже Мирону в тюрму не можна. Бо він дуже красівий і його там обов’язково зґвалтують. Ветеринар пройнявся нестандартною погрозою і три години поспіль безоглядно рятував Ґерду.
За три дні безмежно щасливий Мирон приніс добряче пошматовану, але живу Ґерду додому. Запеленав у найкращий рушник, щоб не зашкодила собі шви, і вклав на центр дивана. Ми дома, моя киця, ми дома.
Пішов на кухню за купленим найдорожчим кормом, а сповита Ґерда гусеницею кинулась за ним. Доповзла до краю дивана і бразнулась об підлогу сторч головою. Мирон не вмер тільки тому, що киця все-таки вижила. Хоч і стала трохи повільною. По життю.
Трохи очухавшись од стресу Мирон знайшов свою другу велику любов. На цей раз на роботі. На ім’ячко Єва. Через місяць зустрічей і прощань привів таки кохану жити до себе. Ґерда на дивані навіть не ворухнулась.
Після святкового, з вином, частування, вечір покотився до своєї кульмінації. Вийшовши з ванни, Єва помітила на дивані Ґерду і категорично заявила, що не ляже в одну постіль з кицькою. Ґерда неквапно повернула в її бік ліве вушко.
Мирон, з жалем відчувши як падає кульмінація, слів не підбирав і говорив коротко. Єва, оно твої речі, а он там - сумки. Можеш іти куди хочеш, не держу! Але знай - Ґерду через тебе тривожить не буду! Ґерда вдоволено, ледь помітно, всміхнулась. Ага!
А Єва чогось подумала, що в її Мирона велике серце. А ще він красівий і його страшенно хочеться зґвалтувати. Зітхнула. Ну що ж, кицька так кицька!
Через півроку Ґерду більше лащилась до Єви. І це після всіх Миронових жертв заради неї. От і вір цим жінкам…
Мирон любовно поправляв ковдру на Єві, що міцно спала в обіймах Ґерди і в його голові безперервно крутилась фраза з якогось давно забутого кіно: «О жінки, вам ім'я – віроломство!».
Що там говорить - Мирон був щасливий…
P. S
Дале буде можє
Изм. Le_mon4ik (в 11:42)
4
Автор: Le_mon4ik
в 11:33