Присела, утомлена - Дневник Le_mon4ik
Присіла втомлено на лаву біля парку
Красива жінка з поглядом сумним.
Дивились довго в напрямку одному,
Ловила неба, сонячну блакить.
Дозволила собі вже щось, для себе,
Всього лиш спокій, тишу і весну.
Багато так, було від неї треба
Усім навкруг. Її ж - ніхто не чув.
Вона для всіх, завжди була відкрита,
Любила щиро, міряла сповна.
Всього в житті багато пережила,
Та де вона? Нема, нема...
Себе не слухала, не чула, не любила...
Ще прийде час і буде ще пора.
Ще встигну і для себе я пожити
Так думала... вже в скронях сивина.
І посміхнулась ніжно так, журливо,
Жалю не було за своє життя.
Нехай сама, щасливою не стала
Та щастя іншим, принести змогла...
4
Красива жінка з поглядом сумним.
Дивились довго в напрямку одному,
Ловила неба, сонячну блакить.
Дозволила собі вже щось, для себе,
Всього лиш спокій, тишу і весну.
Багато так, було від неї треба
Усім навкруг. Її ж - ніхто не чув.
Вона для всіх, завжди була відкрита,
Любила щиро, міряла сповна.
Всього в житті багато пережила,
Та де вона? Нема, нема...
Себе не слухала, не чула, не любила...
Ще прийде час і буде ще пора.
Ще встигну і для себе я пожити
Так думала... вже в скронях сивина.
І посміхнулась ніжно так, журливо,
Жалю не було за своє життя.
Нехай сама, щасливою не стала
Та щастя іншим, принести змогла...
4
Автор: Le_mon4ik
в 13:43