Ме5і боліть - Дневник Le_mon4ik
Мені болить. Так, так, мені болить,
Коли навкруг сміються сонце й люди.
І так, напевне, буде, скільки й жить,
Мабуть, уже довіку так і буде...
Та це не значить, що я стала зла,
Що й не всміхнусь ніколи вам навзаєм -
То означає: я таки змогла
Спасти у серці те, що помирає!
Бо, як раніш, любитиму цей світ.
О, так, я дихатиму навіть в повні груди!
Лише не маю всім давати звіт,
Чому я не така вже стала, люди.
Зустрінемось: скажіть тих кілька слів
Чи не кажіть нічого - не ображусь.
Тільки не зиркайте з-під лоба і з-під брів:
Мовляв, заговорити з нею не наважусь...
Бо я така ж: із плоті і кісток,
Лиш серце вже постійно кровоточить.
А ще душа - заплутаний клубок,
Розплутатись не може чи... не хоче...
Але вони все ті ж, хоч їм щемить,
Все ще живуть у материнських грудях.
Лиш їм болить, ви б знали, як болить!
Коли вони... всміхаються на людях...
5
Коли навкруг сміються сонце й люди.
І так, напевне, буде, скільки й жить,
Мабуть, уже довіку так і буде...
Та це не значить, що я стала зла,
Що й не всміхнусь ніколи вам навзаєм -
То означає: я таки змогла
Спасти у серці те, що помирає!
Бо, як раніш, любитиму цей світ.
О, так, я дихатиму навіть в повні груди!
Лише не маю всім давати звіт,
Чому я не така вже стала, люди.
Зустрінемось: скажіть тих кілька слів
Чи не кажіть нічого - не ображусь.
Тільки не зиркайте з-під лоба і з-під брів:
Мовляв, заговорити з нею не наважусь...
Бо я така ж: із плоті і кісток,
Лиш серце вже постійно кровоточить.
А ще душа - заплутаний клубок,
Розплутатись не може чи... не хоче...
Але вони все ті ж, хоч їм щемить,
Все ще живуть у материнських грудях.
Лиш їм болить, ви б знали, як болить!
Коли вони... всміхаються на людях...
5
Автор: Le_mon4ik
в 10:32