Открой войди но осторожно - Дневник Le_mon4ik
Я дверь, к которой нет ключа,
Мне жребий тягостный достался,
Кто-то хлопнул с горяча,
И ключ доверия сломался.
Я дверь, к которой нет ключа,
Напрасно воры по привычке
У ржавых скважин хлопоча,
Украдкой ищут к ним отмычки.
Я дверь, в которой нет ключа,
Украдкой ищут к ним отмычки.
Но если ваше сердце держит вашу греховность,
Тогда верный любовь не найдет правильного места.
Я дверь, в которой нет ключа,
Не раз разбить меня пытались,
Ногами грязными стучат,
Но так за дверью и остались.
Я дверь, в которой нет ключа,
Зачем ключи к открытой двери?
Войди, за ней горит свеча,
Она зовет любить и верить.
Ты дверь откроешь лишь любя,
Теперь ответ найти несложно.
Не от себя, а на себе
Открой, войди, но осторожно.
Я дверь, в которой нет ключа,
Украдкой и ищут к ним отмычки.
Но если ваше сердце держит вашу греховность,
Тогда верный любовь не найдет правильного места.
Я дверь, в которой нет ключа.
Я дверь, в которой нет ключа.
Запам'ятай! Піде лише той, хто ніколи і не був із тобою. По-справжньому не був, а лише вдавав, що поряд. Піде той, для кого ти нічого не значиш або просто вигідний, але як тільки від тебе вигоди не буде, він одразу покаже тобі свою спину. Піде той, хто ніколи і не збирався залишатися в твоєму житті, хто чудово знав, що з тобою тільки на якийсь час, знав, але про це тобі говорити не поспішав. Піде той, хто поклав свої руки на твоє серце не для того, щоб його вилікувати або хоча б зігріти, а для того, щоб, розвернувши в ньому все з цікавості, розбити його без жодного жалю. Піде чужий, який здався тобі рідним, такі завжди йдуть. Залишаються інші. Вони не відпускають твоєї руки, не дають зірватися в прірву, спокійно спостерігаючи, як ти розбиваєшся вщент. Вони поряд і в біді, і в радості, не на словах, а на ділі не від нудьги, а від неможливості бути без тебе. Залишаються тому, що не можуть піти, просто не можуть…
Изм. Le_mon4ik (в 15:05)
6
Автор: Le_mon4ik
в 14:32