Надеюсь не одна я такая - Дневник Le_mon4ik
- Можна морозиво?
- На сніданок? - я з жахом подивилася на сина.
- Так. Можна?
- Ні! - встала з-за столу, швидко підійшла до холодильника і закрила його спиною.
- Це не настільки шкідливо, як ти думаєш, - син дивився на мене зверху вниз і посміхався.
Ні! Тільки не це! Жах був не в неправильності його бажання. А в неправильності мого таємного нічного вчинку. Напередодні вночі я з'їла майже все морозиво. Великий квадратний лоток із чотирма італійськими смаками. І дуже не хотіла, щоб син дізнався про це. Несамовито шукала в голові вихід зі становища. І виправдання.
- Ну мам, зроби виняток. Потім поїм корисне. Обіцяю... - він спробував мене відсунути.
- Ні, - майже взмолилася я, намагаючись утримати свої позиції.- Там залишилося небагато.
- Скільки це небагато?
- Зовсім небагато.
- Та годі... Не вірю.
Я опустила голову вниз.
Він підняв брови.
- Як? Ти ж учора ввечері тільки купила. Давай подивлюся.
- Будь ласка, не треба... - я притулилася до холодильника спиною і обхопила його руками.
- Ну мам, що ти як маленька.
- Розумієш... ступінь відчаю був високим, а морозиво смачне.
- Так, давай подивлюся ступінь твого відчаю.
- Особливо шоколадне... хоч я й не люблю шоколадне морозиво. Більш сорбету віддаю перевагу...
- Мам, відійди, будь ласка.
Я здалася і зробила крок убік.
Він відкрив морозилку, дістав лоток та відкрив його.
- Боже мій...
Зітхнула, відвела погляд кудись убік й вгору.
- Мам, так не можна!
- Не кажи нічого...
- Але це більше, ніж 6 тисяч калорій!
- От скажи мені навіщо? Навіщо таке рахувати?
- Дійсно... - син із неприхованим здивуванням дивився на маленький шматочок розміром із дві столові ложки в майже кілограмовому лотку. - Спасибі, що хоч фісташкового залишила...
- Це було складно. Знаєш, коли у твоєї дівчини будуть критичні дні, вона теж з'їдатиме відро морозива. І ніколи не кажи їй, що це багато. Твій тато до речі ходив уночі купляти шоколаднi цукерки для мене... І я завжди з'їдала всю коробку. А в інші дні цукор не їла взагалі.
- І нам забороняла...
- Звісно, цукор шкідливий.
- Мам?! - він розсміявся.
- Це неможливо контролювати! Чоловікам просто більше пощастило! Набагато більше... - виправдовувалася я, спостерігаючи, як син зішкрябує зі стінок і з дна інші смаки.
Лоток я викинула. Потім відкрила тумбу. Дістала його зі сміттєвого відра, помила і поставила на сушку. А що? Прекрасний лоток. Хорошої якості, зручна кришка. Добре, що купила. 100% згодиться. Я вже можу дозволити собі бути дорослою хазяйновитою жінкою, яка розуміє смак не тільки правильного морозива, а й складного дорослого життя.
5
- На сніданок? - я з жахом подивилася на сина.
- Так. Можна?
- Ні! - встала з-за столу, швидко підійшла до холодильника і закрила його спиною.
- Це не настільки шкідливо, як ти думаєш, - син дивився на мене зверху вниз і посміхався.
Ні! Тільки не це! Жах був не в неправильності його бажання. А в неправильності мого таємного нічного вчинку. Напередодні вночі я з'їла майже все морозиво. Великий квадратний лоток із чотирма італійськими смаками. І дуже не хотіла, щоб син дізнався про це. Несамовито шукала в голові вихід зі становища. І виправдання.
- Ну мам, зроби виняток. Потім поїм корисне. Обіцяю... - він спробував мене відсунути.
- Ні, - майже взмолилася я, намагаючись утримати свої позиції.- Там залишилося небагато.
- Скільки це небагато?
- Зовсім небагато.
- Та годі... Не вірю.
Я опустила голову вниз.
Він підняв брови.
- Як? Ти ж учора ввечері тільки купила. Давай подивлюся.
- Будь ласка, не треба... - я притулилася до холодильника спиною і обхопила його руками.
- Ну мам, що ти як маленька.
- Розумієш... ступінь відчаю був високим, а морозиво смачне.
- Так, давай подивлюся ступінь твого відчаю.
- Особливо шоколадне... хоч я й не люблю шоколадне морозиво. Більш сорбету віддаю перевагу...
- Мам, відійди, будь ласка.
Я здалася і зробила крок убік.
Він відкрив морозилку, дістав лоток та відкрив його.
- Боже мій...
Зітхнула, відвела погляд кудись убік й вгору.
- Мам, так не можна!
- Не кажи нічого...
- Але це більше, ніж 6 тисяч калорій!
- От скажи мені навіщо? Навіщо таке рахувати?
- Дійсно... - син із неприхованим здивуванням дивився на маленький шматочок розміром із дві столові ложки в майже кілограмовому лотку. - Спасибі, що хоч фісташкового залишила...
- Це було складно. Знаєш, коли у твоєї дівчини будуть критичні дні, вона теж з'їдатиме відро морозива. І ніколи не кажи їй, що це багато. Твій тато до речі ходив уночі купляти шоколаднi цукерки для мене... І я завжди з'їдала всю коробку. А в інші дні цукор не їла взагалі.
- І нам забороняла...
- Звісно, цукор шкідливий.
- Мам?! - він розсміявся.
- Це неможливо контролювати! Чоловікам просто більше пощастило! Набагато більше... - виправдовувалася я, спостерігаючи, як син зішкрябує зі стінок і з дна інші смаки.
Лоток я викинула. Потім відкрила тумбу. Дістала його зі сміттєвого відра, помила і поставила на сушку. А що? Прекрасний лоток. Хорошої якості, зручна кришка. Добре, що купила. 100% згодиться. Я вже можу дозволити собі бути дорослою хазяйновитою жінкою, яка розуміє смак не тільки правильного морозива, а й складного дорослого життя.
5
Автор: Le_mon4ik
Вчера в 17:53