Як боляче - Дневник Le_mon4ik
Я чекав там, де ти мене залишив. Два дні.
Спав просто біля дороги, наляканий шумом машин… але не зрушив з місця.
Бо вірив - ти повернешся.
Вчора вночі одна з тих машин зупинилася.
З неї вийшла жінка.
Вона запропонувала мені їжу - я відмовився.
Запропонувала прихисток - я відмовився.
Я хотів пояснити їй, що чекаю на тебе. Але вона не слухала.
Вона дістала повідок і сказала, що я більше не можу тут залишатись.
Я гарчав. Я плакав.
Вона не розуміла, що розлучає мене з тобою!
Вона забрала мене проти моєї волі. Мені було так боляче…
Я знав - ти будеш хвилюватися.
Вона привезла мене до свого дому.
Я вив, не перестаючи - сподівався, що ти мене почуєш.
Від стресу мене знудило.
Я намагався пояснити їй, що мушу повернутися - бо ти подумаєш, що це я тебе покинув.
А я ж люблю тебе всім серцем і душею.
Я не перестаю плакати з того моменту, як ми розлучилися…
Я не знаю, де ти… і чому зупинив машину,
і просто поїхав, залишивши мене на узбіччі.
Можливо, сталося щось важливе…
Але… може, ти вже можеш мене забрати?
Сьогодні я трохи поїв - бо болів животик.
Я спав на м’якому ліжечку.
І… не стримався - помахав хвостиком. Пробач.
Ця жінка справді добра до мене. Вона каже, що я можу залишитися назавжди.
Називає мене «Міло»… але ж у мене є моє справжнє ім’я.
Коли ти приїдеш, зможеш їй сказати.
Побачиш, як вона здивується, коли дізнається, що це все була помилка.
Бо ти ж повернешся, правда?
Час минає… І твоє обличчя потроху блякне в моїй пам’яті.
Моя нова мама дає мені тепло, дім і щастя.
Але де б ти не був - я ніколи не забуду тебе.
⸻
🐾 Тварини - не речі. Не залишайте їх, коли вони перестають вписуватись у ваші плани.
Вони люблять безумовно. Вони - це родина.
Изм. Le_mon4ik (Вчера в 21:52)
7
Спав просто біля дороги, наляканий шумом машин… але не зрушив з місця.
Бо вірив - ти повернешся.
Вчора вночі одна з тих машин зупинилася.
З неї вийшла жінка.
Вона запропонувала мені їжу - я відмовився.
Запропонувала прихисток - я відмовився.
Я хотів пояснити їй, що чекаю на тебе. Але вона не слухала.
Вона дістала повідок і сказала, що я більше не можу тут залишатись.
Я гарчав. Я плакав.
Вона не розуміла, що розлучає мене з тобою!
Вона забрала мене проти моєї волі. Мені було так боляче…
Я знав - ти будеш хвилюватися.
Вона привезла мене до свого дому.
Я вив, не перестаючи - сподівався, що ти мене почуєш.
Від стресу мене знудило.
Я намагався пояснити їй, що мушу повернутися - бо ти подумаєш, що це я тебе покинув.
А я ж люблю тебе всім серцем і душею.
Я не перестаю плакати з того моменту, як ми розлучилися…
Я не знаю, де ти… і чому зупинив машину,
і просто поїхав, залишивши мене на узбіччі.
Можливо, сталося щось важливе…
Але… може, ти вже можеш мене забрати?
Сьогодні я трохи поїв - бо болів животик.
Я спав на м’якому ліжечку.
І… не стримався - помахав хвостиком. Пробач.
Ця жінка справді добра до мене. Вона каже, що я можу залишитися назавжди.
Називає мене «Міло»… але ж у мене є моє справжнє ім’я.
Коли ти приїдеш, зможеш їй сказати.
Побачиш, як вона здивується, коли дізнається, що це все була помилка.
Бо ти ж повернешся, правда?
Час минає… І твоє обличчя потроху блякне в моїй пам’яті.
Моя нова мама дає мені тепло, дім і щастя.
Але де б ти не був - я ніколи не забуду тебе.
⸻
🐾 Тварини - не речі. Не залишайте їх, коли вони перестають вписуватись у ваші плани.
Вони люблять безумовно. Вони - це родина.
Изм. Le_mon4ik (Вчера в 21:52)
7
Автор: Le_mon4ik
Вчера в 21:52