Я з такими знайома - Дневник Le_mon4ik
Токсична людина ніколи не змінює себе — лише своїх жертв.
Вони приходять у ваше життя, прикидаючись щирими: чарівні, милі, подекуди вразливі, щоб завоювати вашу довіру.
Та щойно ви відкриваєтесь, їхня маска починає сповзати.
Слова стають колючими, поведінка — непередбачуваною, а любов — умовною.
Вони не прагнуть зростати, не замислюються над собою і не визнають своїх помилок.
Натомість вашу доброту вони обертають проти вас, вважаючи її слабкістю, а вашу відданість використовують як інструмент маніпуляції.
Ви починаєте сумніватися у власній пам’яті, почуттях, навіть у реальності.
Ви вибачаєтесь за те, чого не робили, обмірковуєте кожне слово і живете в постійному напруженні, намагаючись уникнути конфлікту.
Вони ж грають роль жертви, викликаючи співчуття в інших, а вас виставляючи винними.
Їхній комфорт — у хаосі, контролі й плутанині, адже так вони тримають усе під владою.
Коли ви нарешті наважуєтеся встановити межі чи піти геть, вони звинувачують вас у байдужості, безсердечності чи «надмірній» реакції.
Та правда в тому, що їх ніколи не цікавили власні зміни — лише ваше підкорення їхнім бажанням.
Коли ви усвідомлюєте, скільки шкоди завдано, ви вже втратили частину себе: впевненість, спокій, відчуття безпеки.
А вони без докорів сумління йдуть далі, готові повторити цей сценарій із новою жертвою, адже їхня мета — не розвиток, а контроль.
Пам’ятайте: їхня поведінка — не ваша ноша. Ваше зцілення — у ваших руках. Але їхні зміни — не ваша відповідальність.
P.S.
Це моє життя... де я себе заново складаю
6
Вони приходять у ваше життя, прикидаючись щирими: чарівні, милі, подекуди вразливі, щоб завоювати вашу довіру.
Та щойно ви відкриваєтесь, їхня маска починає сповзати.
Слова стають колючими, поведінка — непередбачуваною, а любов — умовною.
Вони не прагнуть зростати, не замислюються над собою і не визнають своїх помилок.
Натомість вашу доброту вони обертають проти вас, вважаючи її слабкістю, а вашу відданість використовують як інструмент маніпуляції.
Ви починаєте сумніватися у власній пам’яті, почуттях, навіть у реальності.
Ви вибачаєтесь за те, чого не робили, обмірковуєте кожне слово і живете в постійному напруженні, намагаючись уникнути конфлікту.
Вони ж грають роль жертви, викликаючи співчуття в інших, а вас виставляючи винними.
Їхній комфорт — у хаосі, контролі й плутанині, адже так вони тримають усе під владою.
Коли ви нарешті наважуєтеся встановити межі чи піти геть, вони звинувачують вас у байдужості, безсердечності чи «надмірній» реакції.
Та правда в тому, що їх ніколи не цікавили власні зміни — лише ваше підкорення їхнім бажанням.
Коли ви усвідомлюєте, скільки шкоди завдано, ви вже втратили частину себе: впевненість, спокій, відчуття безпеки.
А вони без докорів сумління йдуть далі, готові повторити цей сценарій із новою жертвою, адже їхня мета — не розвиток, а контроль.
Пам’ятайте: їхня поведінка — не ваша ноша. Ваше зцілення — у ваших руках. Але їхні зміни — не ваша відповідальність.
P.S.
Це моє життя... де я себе заново складаю
6
Автор: Le_mon4ik
Вчера в 20:33