Колись було - Дневник Le_mon4ik
Колись життя було смаком... варення, порічок, аґрусу, компоту з ревеню...
Несміливого поцілунку, туги, яку вимірювали кількістю листів.
Колись життя було запахом... сіна, свіжого хліба, печеної картоплі з вогнища...
Ароматом листівок, квітника біля хати, матіоли під вікном.
Колись життя було кольором... соняшників, пшениці, волошок і червоних маків.
Кольором єдиної пари очей, кохання, справжності...
Колись життя було очікуванням... поїзда, телеграми, зустрічі...
Дотику руки, вечірньої прогулянки, розмов до світанку...
Колись життя було звуком... гітари, зозулі, тихого струмка.
Очікуваних кроків, биття серця, голосу коханої людини...
Я сумую за тим “колись”...
Коли під скромним дахом жила велика любов.
Я сумую за тим “колись”...
Коли людина була важливою для іншої людини.
2
Несміливого поцілунку, туги, яку вимірювали кількістю листів.
Колись життя було запахом... сіна, свіжого хліба, печеної картоплі з вогнища...
Ароматом листівок, квітника біля хати, матіоли під вікном.
Колись життя було кольором... соняшників, пшениці, волошок і червоних маків.
Кольором єдиної пари очей, кохання, справжності...
Колись життя було очікуванням... поїзда, телеграми, зустрічі...
Дотику руки, вечірньої прогулянки, розмов до світанку...
Колись життя було звуком... гітари, зозулі, тихого струмка.
Очікуваних кроків, биття серця, голосу коханої людини...
Я сумую за тим “колись”...
Коли під скромним дахом жила велика любов.
Я сумую за тим “колись”...
Коли людина була важливою для іншої людини.
2
Автор: Le_mon4ik
в 11:22