Самый жестокий зверь - это ты человек - Дневник Le_mon4ik
Неспокійне тримісячне цуценя йоркширського тер'єра на прізвисько Смайлик (або просто Майлі) збентежено крутився на колінах своєї господині Вероніки і раз у раз тихо прикушував їй пальці рук. Вероніка тихо клацала пустуна Майлі по його мокрому, чорному носику, щоб він перестав бешкетувати (але, звичайно, анітрохи не сердилася на нього. Тримісячне цуценя, як маленька дитина, ось і пустує, але нічого - йому за віком це належить).
Ось уже півгодини Вероніка і Смайлик сиділи у ветеринарній клініці, чекаючи своєї черги, щоб зробити малюкові Майлі планове щеплення. Але того дня в клініці було багато народу і черга рухалася дуже повільно. Від нічого робити, Вероніка стала розглядати відвідувачів ветклініки. І її увагу відразу привернула пара, що сиділа поруч з нею: вочевидь, чоловік і дружина, на вигляд цілком пристойні, видно, заможні, але чомусь ці люди відразу не сподобалися Вероніці, якісь вони були неприємні, а на руках у жінки, боязко згорнувся в клубок великий, чорний, перський кіт - красивий, пухнастий, але з дуже сумними, переляканими очима...
І Вероніці раптом стало дуже шкода цього кота: «Цікаво, що з ним?», - подумала вона. Але тут підійшла черга і їх з Майлі нарешті запросили пройти в кабінет.
Ветеринарний лікар, втомлена жінка середнього віку, швидко і вміло зробила Майлі укол в холку, цуценя навіть не пискнуло. А лікарка раптом запитала Вероніку:
-«Ви не бачили, ті з великим чорним котом персом ще чекають?»
-«Так, чекають. Вони якраз поруч зі мною сиділи. Мені так шкода стало цього кота, він такий гарний, а очі сумні-сумні... Що з ним?», - запитала Вероніка.
-“Так у тому-то й справа, що котик абсолютно здоровий і ще молодий, йому всього два роки, ще жити й жити… А цим набрид, ось і принесли на усипляння…” ,- зітхнула лікарка.
-“Як на усипляння? Чому? Ви ж тільки що мені сказали, що кіт молодий і здоровий!", - вигукнула Вероніка.
- "Так, все так і є. Тільки цим... він набрид. Вони кажуть, що нібито їдуть в інше місто, а там будуть багато працювати, жити на знятій квартирі, загалом, не до кота їм... Я їм кажу: «У вас совість є? Не хочете з собою забирати, ну хоч спробували б у добрі руки прилаштувати, адже гарний же кіт!», а вони мені: «Та ніколи нам з ним возитися!» - Загалом, банальна історія... А я не перший рік тут працюю, скільки таких історій тут було - не злічити, а все ніяк звикнути не можу... Ось не можу і все тут!", - вигукнула лікарка.
А Вероніка вже не слухала її. На руках з Майлі, вона буквально вилетіла з кабінету і рішуче попрямувала до тієї самої пари.
-«Можна я заберу вашого кота? Вам же він не потрібен...», - сказала вона.
-«Забирай, нам не шкода», - відповіла жінка
І в цей момент великий чорний кіт раптом пожвавився і... легко зістрибнув з рук колишньої господині на плече Вероніки, немов зрозумівши всю розмову людей.
А його колишні господарі поспішно підхопилися і буквально вибігли з клініки (мабуть боялися, що жінка, яка вирішила забрати їх кота, раптом передумає).
Вероніка вийшла з клініки з Майлі на руках і чорним пухнастим котом на плечі (кіт не тільки не збирався нікуди тікати, а навпаки, вчепився кігтями в куртку Вероніки, та так міцно, що їй ніяк не вдавалося відчепити його від себе) так вони і дійшли додому.
Вдома Вероніка розповіла чоловікові Сергію і їхньому десятирічному синові Дімці про те, що сталося у ветеринарній клініці.
-“ Так, банальна історія, а кіт, звичайно, красень! Ну, раз ти не змогла пройти повз нього, нехай живе”, - сказав Сергій.
-“Ура! Кіт залишається з нами, він такий класний!”,- радісно вигукнув Дімка і запитав:
-“Мамо, а як його звати?”
І тільки зараз Вероніка зрозуміла, що навіть ім'я кота у його колишніх господарів вона запитати не встигла, настільки швидко вони пішли з клініки.
- "Ну, тоді я сам дам йому ім'я, він буде Фелікс!", - сказав Дімка.
- "А що, на мою думку, непогано і коту дуже навіть підходить", - схвалив Сергій.
- "Ну що, ти згоден бути Феліксом?", - запитала Вероніка у свого нового вихованця, чухаючи його за вухом.
Кіт уважно подивився на своїх нових господарів і схвально замуркотів.
З мережі
5
Ось уже півгодини Вероніка і Смайлик сиділи у ветеринарній клініці, чекаючи своєї черги, щоб зробити малюкові Майлі планове щеплення. Але того дня в клініці було багато народу і черга рухалася дуже повільно. Від нічого робити, Вероніка стала розглядати відвідувачів ветклініки. І її увагу відразу привернула пара, що сиділа поруч з нею: вочевидь, чоловік і дружина, на вигляд цілком пристойні, видно, заможні, але чомусь ці люди відразу не сподобалися Вероніці, якісь вони були неприємні, а на руках у жінки, боязко згорнувся в клубок великий, чорний, перський кіт - красивий, пухнастий, але з дуже сумними, переляканими очима...
І Вероніці раптом стало дуже шкода цього кота: «Цікаво, що з ним?», - подумала вона. Але тут підійшла черга і їх з Майлі нарешті запросили пройти в кабінет.
Ветеринарний лікар, втомлена жінка середнього віку, швидко і вміло зробила Майлі укол в холку, цуценя навіть не пискнуло. А лікарка раптом запитала Вероніку:
-«Ви не бачили, ті з великим чорним котом персом ще чекають?»
-«Так, чекають. Вони якраз поруч зі мною сиділи. Мені так шкода стало цього кота, він такий гарний, а очі сумні-сумні... Що з ним?», - запитала Вероніка.
-“Так у тому-то й справа, що котик абсолютно здоровий і ще молодий, йому всього два роки, ще жити й жити… А цим набрид, ось і принесли на усипляння…” ,- зітхнула лікарка.
-“Як на усипляння? Чому? Ви ж тільки що мені сказали, що кіт молодий і здоровий!", - вигукнула Вероніка.
- "Так, все так і є. Тільки цим... він набрид. Вони кажуть, що нібито їдуть в інше місто, а там будуть багато працювати, жити на знятій квартирі, загалом, не до кота їм... Я їм кажу: «У вас совість є? Не хочете з собою забирати, ну хоч спробували б у добрі руки прилаштувати, адже гарний же кіт!», а вони мені: «Та ніколи нам з ним возитися!» - Загалом, банальна історія... А я не перший рік тут працюю, скільки таких історій тут було - не злічити, а все ніяк звикнути не можу... Ось не можу і все тут!", - вигукнула лікарка.
А Вероніка вже не слухала її. На руках з Майлі, вона буквально вилетіла з кабінету і рішуче попрямувала до тієї самої пари.
-«Можна я заберу вашого кота? Вам же він не потрібен...», - сказала вона.
-«Забирай, нам не шкода», - відповіла жінка
І в цей момент великий чорний кіт раптом пожвавився і... легко зістрибнув з рук колишньої господині на плече Вероніки, немов зрозумівши всю розмову людей.
А його колишні господарі поспішно підхопилися і буквально вибігли з клініки (мабуть боялися, що жінка, яка вирішила забрати їх кота, раптом передумає).
Вероніка вийшла з клініки з Майлі на руках і чорним пухнастим котом на плечі (кіт не тільки не збирався нікуди тікати, а навпаки, вчепився кігтями в куртку Вероніки, та так міцно, що їй ніяк не вдавалося відчепити його від себе) так вони і дійшли додому.
Вдома Вероніка розповіла чоловікові Сергію і їхньому десятирічному синові Дімці про те, що сталося у ветеринарній клініці.
-“ Так, банальна історія, а кіт, звичайно, красень! Ну, раз ти не змогла пройти повз нього, нехай живе”, - сказав Сергій.
-“Ура! Кіт залишається з нами, він такий класний!”,- радісно вигукнув Дімка і запитав:
-“Мамо, а як його звати?”
І тільки зараз Вероніка зрозуміла, що навіть ім'я кота у його колишніх господарів вона запитати не встигла, настільки швидко вони пішли з клініки.
- "Ну, тоді я сам дам йому ім'я, він буде Фелікс!", - сказав Дімка.
- "А що, на мою думку, непогано і коту дуже навіть підходить", - схвалив Сергій.
- "Ну що, ти згоден бути Феліксом?", - запитала Вероніка у свого нового вихованця, чухаючи його за вухом.
Кіт уважно подивився на своїх нових господарів і схвально замуркотів.
З мережі
5
Автор: Le_mon4ik
в 18:01