Рідна мати моя - Дневник Le_mon4ik
Рідна мати моя, ти ночей не доспала,
Ти водила мене у поля край села,
І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,
І рушник вишиваний на щастя дала.
І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,
І рушник вишиваний на щастя, на долю дала.
Хай на ньому цвіте росяниста доріжка,
І зелені луги, й солов'їні гаї,
І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,
І засмучені очі хороші твої.
І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,
І засмучені очі хороші, блакитні твої.
Я візьму той рушник, простелю, наче долю,
В тихім шелесті трав, в щебетанні дібров.
І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю:
І дитинство, й розлука, і вірна любов.
І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю:
І дитинство, й розлука, й твоя материнська любов.
Слова: Андрій Малишко Музика: Платон Майборода
За русский перевод не ручаюсь ..на украинском все же соловьинее
Ох, ты, мама моя, ты ночей не доспала,
Ты водила меня на поля край села,
И в дорогу, далёко, ты меня до зори провожала,
И рушник - вышиванку на счастье, на долю дала.
Пусть тропинки на нём извиваются гибко,
Зеленеют луга и поют соловьи,
Пусть на нём проступает моей матери доброй улыбка,
И печальные очи, чудесные очи твои.
Как возьму тот рушник, постелю знаком доли,
В тихий шелест травы, в птичий гомон с дубов,
Не на то полотно ли вдруг придёт, что знакомо до боли:
Моё детство, разлука, и матери милой любовь.
"Несётся вдаль моя дороженька,
А за околицей рушник,
И расшитый рушник мне на счастье, на долю дала.
И любви материнской улыбнётся мне тихая ласка,
И очей твоих синих печальный, задумчивый взгляд.
Я возьму тот рушник, расстелю, словно долю,
В тихом шелесте трав, в щебетанье дубров.
И на вышивке тонкой оживёт всё родное до боли,
И разлука, и детство моё, и любовь.
А ще
на згадку про наших дорогих мам. нехай прозвучить ця пісня
за життяИзм. Le_mon4ik (Вчера в 17:29)
4
Автор: Le_mon4ik
Вчера в 16:58