Вона_така - Дневник СолодкА_БулочкА
Вона вже нікому не вірить на слово.
Тим більше - на погляд. Тим більше - ласкавий.
Вона вже змирилася з тим, що любові,
можливо, немає. Не ходить на кави,
не хоче вести монотонні розмови
з людьми, що потрібно з нуля пізнавати.
У неї в житті так ламалися дрова,
що можна було би звести цілу хату.
Тепер запаслася вона мікроскопом.
Оцінює погляди, подихи, жести
прискіпливим дуже вимогливим оком. І не підпускає до себе за версти.
Бетонна стіна оточила зі всюди.
Їй вже не цікаво, що думають люди,
ні докори, ані чиїсь пересуди…
(їй гірше від цього вже точно не буде)
Тепер вона осторонь. Має себе лиш.
Їй дійсно здається, так навіть простіше.
Якщо ти до неї чужинця підселиш -
вона його в рідній домівці залишить.
Їй легше банально тепер розвернутись
І рушити геть, їй не сила боротись.
Вона тільки щойно зірвала ці пута,
їй геть не цікаво - про що ти і хто ти…
Людина, якій не додали любові,
себе заховала від світу у мушлю.
То ж, бачиш, нікому не вірить на слово.
Вона тепер вірить в єдине – у душу.
Ти добре впізнаєш її, як зустрінеш.
Якщо би душа твоя стала близькою,
вона, поміж тисяч, покаже тобі лиш
усе, що ховала за тою стіною.
Вона тобі скаже про втому і відчай.
Про те, як себе перетерла крізь сито.
Людина, якої зрікались навічно,
навчить тебе того, як треба любити.
7
Тим більше - на погляд. Тим більше - ласкавий.
Вона вже змирилася з тим, що любові,
можливо, немає. Не ходить на кави,
не хоче вести монотонні розмови
з людьми, що потрібно з нуля пізнавати.
У неї в житті так ламалися дрова,
що можна було би звести цілу хату.
Тепер запаслася вона мікроскопом.
Оцінює погляди, подихи, жести
прискіпливим дуже вимогливим оком. І не підпускає до себе за версти.
Бетонна стіна оточила зі всюди.
Їй вже не цікаво, що думають люди,
ні докори, ані чиїсь пересуди…
(їй гірше від цього вже точно не буде)
Тепер вона осторонь. Має себе лиш.
Їй дійсно здається, так навіть простіше.
Якщо ти до неї чужинця підселиш -
вона його в рідній домівці залишить.
Їй легше банально тепер розвернутись
І рушити геть, їй не сила боротись.
Вона тільки щойно зірвала ці пута,
їй геть не цікаво - про що ти і хто ти…
Людина, якій не додали любові,
себе заховала від світу у мушлю.
То ж, бачиш, нікому не вірить на слово.
Вона тепер вірить в єдине – у душу.
Ти добре впізнаєш її, як зустрінеш.
Якщо би душа твоя стала близькою,
вона, поміж тисяч, покаже тобі лиш
усе, що ховала за тою стіною.
Вона тобі скаже про втому і відчай.
Про те, як себе перетерла крізь сито.
Людина, якої зрікались навічно,
навчить тебе того, як треба любити.
7
Автор: СолодкА_БулочкА
Вчера в 21:39