Ще притча - Дневник ---Х---
🔥 Притча: "І сказав сатана — не я це вигадав!"
Після вигнання з раю Адам і Єва, сидячи під дичкою і жуючи сирий корінь, раптом стали дослідниками одне одного.
Минуло кілька поколінь, і люди навчилися багато чого: вогонь, колесо, і… дивні забави в спальні.
На небі тим часом Архангел Гавриїл читає хроніку людства й раптом випльовує амброзію:
— Господи, тут якісь нові акти! Технічно не гріх, але ж це вже… і в рот, і вниз головою, і через що завгодно!
Бог тільки зітхнув, мовляв:
— Людина вільна, але декому ця свобода б’є в голову, а декому — в інші частини.
І тут з пекла на колінах приповзає Сатана — чорний, копитний, але несподівано в розпачі:
— Господи, я не винен! Це — не я!
Я яблуко — так! Гординя, зрада, війни — так!
Але оцим (вказує на відео з людських спалень) — я не займався! Це їхня фантазія!
Я тільки підкинув спіднє з латексу… А вони вже самі придумали, куди той пісюн пхати!
Господь посміхнувся крізь бороду:
— Справжній гріх — коли ти не стримуєш не плоть, а глузд.
А пісюн — він не як швейцарський ніж. У нього мало функцій.
> І “лізти в рот першому, хто усміхнувся” — не одна з них.
Архангел записав цю фразу на хмарі, зробив із неї статус, і з того часу її бачили над кожним нічним клубом, але… мало хто вгледів.
5
Після вигнання з раю Адам і Єва, сидячи під дичкою і жуючи сирий корінь, раптом стали дослідниками одне одного.
Минуло кілька поколінь, і люди навчилися багато чого: вогонь, колесо, і… дивні забави в спальні.
На небі тим часом Архангел Гавриїл читає хроніку людства й раптом випльовує амброзію:
— Господи, тут якісь нові акти! Технічно не гріх, але ж це вже… і в рот, і вниз головою, і через що завгодно!
Бог тільки зітхнув, мовляв:
— Людина вільна, але декому ця свобода б’є в голову, а декому — в інші частини.
І тут з пекла на колінах приповзає Сатана — чорний, копитний, але несподівано в розпачі:
— Господи, я не винен! Це — не я!
Я яблуко — так! Гординя, зрада, війни — так!
Але оцим (вказує на відео з людських спалень) — я не займався! Це їхня фантазія!
Я тільки підкинув спіднє з латексу… А вони вже самі придумали, куди той пісюн пхати!
Господь посміхнувся крізь бороду:
— Справжній гріх — коли ти не стримуєш не плоть, а глузд.
А пісюн — він не як швейцарський ніж. У нього мало функцій.
> І “лізти в рот першому, хто усміхнувся” — не одна з них.
Архангел записав цю фразу на хмарі, зробив із неї статус, і з того часу її бачили над кожним нічним клубом, але… мало хто вгледів.
5
Автор: ---Х---
Вчера в 17:50