Притча про пісюн - Дневник ---Х---
🔥 Притча про Пісюн і Призначення (версія з Богинею-Природою)
або “Що Природа не давала смоктати — тим краще не гратись”
Одного разу, десь у Всесвіті, зібралися наймудріші духи стихій, аби вирішити вічне питання:
— Для чого чоловікові дано пісюн?
Виступив Дух Землі:
— Щоб сіяти насіння, бо хто не сіє — той в'яне.
Дух Води додав:
— Щоб вранці нагадувати: "ти ще живий, брате".
Дух Повітря підморгнув:
— А ще — щоб хоч щось у тебе стояло, коли все інше падає.
Та раптом з тіні виступив Дух Псевдо-Сучасності, нафарбований, з кліпом у TikTok:
— А може... пхати його в рот? Ну типу... свобода, експерименти, розкутість!
У залі зависла гнітюча тиша. Навіть комар присів на паузу.
І тут, в сяйві листя, блиску і дикої краси, з’явилася Вона —
Природа. Богиня. У літах, але така, що й богам соромно.
Мілфа космосу, мудра, спокійна, але така, що одним поглядом зцілює,
а другим — викликає грозу між ногами.
Вона стала перед усіма, провела рукою по повітрю, і сказала тоном, який зупиняє оргії:
> — Я створила цей інструмент не для вокального шоу.
У нього три святі призначення:
✦ Виводити рідке — щоб не лопнув.
✦ Продовжувати рід — бо хтось же має.
✦ І час від часу тішити господаря — ну, бо заслужив.
Все інше — від нудьги, деградації або порно-залежності.
Після цих слів вона скинула з себе плащ із листя,
розвернулась на підборах з кори дуба,
і пішла, залишивши після себе аромат змужніння і сорому.
А на камені перед нею з’явився напис:
> 🪨 "Пісюн — це не ложка, не флешка і не мікрофон.
Якщо хочеш, щоб тебе поважали — не роби з нього клоуна."
І особливо не пхай його туди, куди Природа не просила.
13
або “Що Природа не давала смоктати — тим краще не гратись”
Одного разу, десь у Всесвіті, зібралися наймудріші духи стихій, аби вирішити вічне питання:
— Для чого чоловікові дано пісюн?
Виступив Дух Землі:
— Щоб сіяти насіння, бо хто не сіє — той в'яне.
Дух Води додав:
— Щоб вранці нагадувати: "ти ще живий, брате".
Дух Повітря підморгнув:
— А ще — щоб хоч щось у тебе стояло, коли все інше падає.
Та раптом з тіні виступив Дух Псевдо-Сучасності, нафарбований, з кліпом у TikTok:
— А може... пхати його в рот? Ну типу... свобода, експерименти, розкутість!
У залі зависла гнітюча тиша. Навіть комар присів на паузу.
І тут, в сяйві листя, блиску і дикої краси, з’явилася Вона —
Природа. Богиня. У літах, але така, що й богам соромно.
Мілфа космосу, мудра, спокійна, але така, що одним поглядом зцілює,
а другим — викликає грозу між ногами.
Вона стала перед усіма, провела рукою по повітрю, і сказала тоном, який зупиняє оргії:
> — Я створила цей інструмент не для вокального шоу.
У нього три святі призначення:
✦ Виводити рідке — щоб не лопнув.
✦ Продовжувати рід — бо хтось же має.
✦ І час від часу тішити господаря — ну, бо заслужив.
Все інше — від нудьги, деградації або порно-залежності.
Після цих слів вона скинула з себе плащ із листя,
розвернулась на підборах з кори дуба,
і пішла, залишивши після себе аромат змужніння і сорому.
А на камені перед нею з’явився напис:
> 🪨 "Пісюн — це не ложка, не флешка і не мікрофон.
Якщо хочеш, щоб тебе поважали — не роби з нього клоуна."
І особливо не пхай його туди, куди Природа не просила.
13
Автор: ---Х---
6 Июня 2025 в 17:42