Колись… Колись буде день. Без тривог і заплаканих ранків Вбереться у квіти натомлена горем земля І радісне сонце розхристані душі серпанків Обійме промінням, як мати своє немовля. Колись буде день. У полі розквітнуть ромашки І більше ніхто не почує розлючений голос сирен, Бо в пахощах днів щебетатимуть вранішні пташки Й шумітиме гордо старесенький, згорблений клен. Колись буде день… 8
