Вона жила..., жила, як всі, Дитинство, юність, шлюб і діти... Бувало різне, сльози й сміх, Та вміла понад все радіти... І дарувала всю себе Родині, праці як уміла, Щоб все було як у людей, І тільки потім зрозуміла, Що десь забула головне, Десь пропустила чи не знала Минає швидко все земне: Маленькі діти, людська слава... Що залишилось поза тим?... ...Ішла... ішла і зупинилась..., Життя злетіло наче дим, Для себе жити не навчилась... 7
