Ти не лінива - Дневник Le_mon4ik
«Ти не лінива. І не зламалась. Ти виснажена».
Це моя мантра останніх тижнів. А може, й місяців.
Ця втома — не просто «втома». Це коли навіть після десяти годин сну прокидаєшся з відчуттям, ніби тебе щойно переїхав потяг. Коли проста справа здається підняттям на Говерлу, а емоції ніби залили монтажною піною.
Ти не хочеш нічого, крім абсолютного мінімуму — і те лише тому, що треба.
І тут мозок починає грати в гру під назвою: «А може, в мене депресія?»
Але нерідко справа не лише в психіатрії. Часто причина — у нервовій системі, яка вже надто довго живе в режимі війни.
Ми живемо з постійно активованою системою стресового реагування. Вона працює у фоновому режимі, як антивірус на комп’ютері, тільки не захищає, а виснажує. І в наших реаліях — це вже не виняток, а норма.
Це вона — причина, чому ти здригаєшся від гучних звуків. Чому серце ніби провалюється від пуша в «Повітряній тривозі». Чому транспорт на вулиці дратує і переслідують фантомні сирени.
У мирному житті (так, не у нас) людина перебуває в легкому або помірному стресі 70% часу. Тепер додай до цього тривоги, новини, загрозу життю, нестабільність — і отримаєш 100% хронічного стресу кожного дня. Без вихідних. Без перерв.
А хронічний стрес не проходить безслідно. Він з’їдає нашу енергію, апетит до життя, памʼять, концентрацію, бажання бути. Навіть якщо ти навчилась «функціонувати» в цих умовах — це теж адаптація. Але її ціна — виконавча дисфункція, втома, емоційне вигорання.
І ось що важливо:
Відпочинок — це не те саме, що відновлення.
Полежати — недостатньо.
Треба навчити нервову систему вимикати бойову тривогу. Справжньо, глибоко.
Це можливо. Але — не разово. Не «сходити на масаж», «поїхати на вихідні».
Це має стати гігієною. Регулярною. Як чищення зубів.
Уяви, що ти — смартфон, у якому відкрито 27 додатків, 5 із них зависли, а батарея на 3%. І ти намагаєшся просто закрити зайве. Але система все одно глючить. І тоді ти робиш єдине логічне — перезавантаження.
Оце і є наш вихід.
Перезапуск. Скидання. Не один раз, а постійно — на трьох рівнях:
— Фізичному (тіло: рух, дихання, контакт)
— Ментальному (думки, інфо-дієта, межі)
— Емоційному (вивільнення, співчуття, присутність)
Ми не зламані. Ми просто живемо в умовах, для яких людська психіка не була створена.
10
Це моя мантра останніх тижнів. А може, й місяців.
Ця втома — не просто «втома». Це коли навіть після десяти годин сну прокидаєшся з відчуттям, ніби тебе щойно переїхав потяг. Коли проста справа здається підняттям на Говерлу, а емоції ніби залили монтажною піною.
Ти не хочеш нічого, крім абсолютного мінімуму — і те лише тому, що треба.
І тут мозок починає грати в гру під назвою: «А може, в мене депресія?»
Але нерідко справа не лише в психіатрії. Часто причина — у нервовій системі, яка вже надто довго живе в режимі війни.
Ми живемо з постійно активованою системою стресового реагування. Вона працює у фоновому режимі, як антивірус на комп’ютері, тільки не захищає, а виснажує. І в наших реаліях — це вже не виняток, а норма.
Це вона — причина, чому ти здригаєшся від гучних звуків. Чому серце ніби провалюється від пуша в «Повітряній тривозі». Чому транспорт на вулиці дратує і переслідують фантомні сирени.
У мирному житті (так, не у нас) людина перебуває в легкому або помірному стресі 70% часу. Тепер додай до цього тривоги, новини, загрозу життю, нестабільність — і отримаєш 100% хронічного стресу кожного дня. Без вихідних. Без перерв.
А хронічний стрес не проходить безслідно. Він з’їдає нашу енергію, апетит до життя, памʼять, концентрацію, бажання бути. Навіть якщо ти навчилась «функціонувати» в цих умовах — це теж адаптація. Але її ціна — виконавча дисфункція, втома, емоційне вигорання.
І ось що важливо:
Відпочинок — це не те саме, що відновлення.
Полежати — недостатньо.
Треба навчити нервову систему вимикати бойову тривогу. Справжньо, глибоко.
Це можливо. Але — не разово. Не «сходити на масаж», «поїхати на вихідні».
Це має стати гігієною. Регулярною. Як чищення зубів.
Уяви, що ти — смартфон, у якому відкрито 27 додатків, 5 із них зависли, а батарея на 3%. І ти намагаєшся просто закрити зайве. Але система все одно глючить. І тоді ти робиш єдине логічне — перезавантаження.
Оце і є наш вихід.
Перезапуск. Скидання. Не один раз, а постійно — на трьох рівнях:
— Фізичному (тіло: рух, дихання, контакт)
— Ментальному (думки, інфо-дієта, межі)
— Емоційному (вивільнення, співчуття, присутність)
Ми не зламані. Ми просто живемо в умовах, для яких людська психіка не була створена.
10
Автор: Le_mon4ik
Вчера в 12:33